Де у кризи дно та кінець?

Райдужних перспектив промисловці не бачать. Проте зазначають, що падати – теж уже нікуди. Одна точка зору – пік кризи вже настав. Інша – що він насунеться восени. Про підйом виробництва промисловці говорять дуже обережно. Точка зору одного з керівників – його слід очікувати восени наступного року.

Ми запитали

1. Які перспективи роботи підприємства на найближчі три місяці і до кінця року?

2. Наскільки зменшилася середня зарплата? Що робиться для соціального захисту працівників?

3. Пік кризи для вашого підприємства пройшов чи ще попереду?

Микола ЧЕРНИШ, генеральний директор ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»:

1. 2009 рік складний. Це спричинено економічною кризою. Завод був змушений призупинити роботу, бо на складах накопичилася велика кількість продукції. Чотири місяці (до травня) ми не працювали. Це було викликано, по-перше, різким зниженням попиту на автомобілі на ринку України, адже згорнулися програми кредитування. Якщо у минулому році ми виробляли і продавали до 2,5 тисяч автомобілів на місяць, то тепер - 300. По-друге, завод працює за імпортом: завозить машинокомплекти і платить за них у доларах. Курсова різниця між доларом та гривнею призводить до зависокої для українців ціни. Зараз наші компаньйони - бренди Geely (Китай) та SsangYong (Корея) - знизили у доларах ціни машинокомплектів – щоб не підвищувалася ціна на авто у гривнях. FAW та Great Wall не знизили ціни, і поки що ми з цими брендами не працюємо. Також наше підприємство відмовилося і від марок авто, які не пішли на українському ринку – Landvind та Chana.

На сьогодні програма випуску – 5 тисяч автомобілів на рік. Ми змушені були скоротити практично половину працівників (залишилося близько 450). Нових скорочень не планується. Починаючи з травня, працюємо 3-4 дні на тиждень (11 або 12 днів на місяць). Думаю, так буде й до кінця року.

2. Середня зарплата у травні склала 1818 грн, вона зменшилася на 12,5% порівняно з травнем минулого року. За рівнем зарплати ми другі після вагонобудівників. Чотири місяці ми платили за простій – дві третини від зарплати. Жоден працівник за цей час самостійно не звільнився. За колективною угодою ми зберегли те, що належить: і харчування, і спецодяг. Тим, кого скорочували, виплатили вихідну допомогу.

3. У нас непередбачувана країна. Із сьомого вересня імпортні авто можна буде ввозити без 13% мита – це вирішив Конституційний Суд. У Верховній Раді зареєстрований Закон на захист вітчизняного виробника. Але доки його ухвалять, місяць-два буде «діра», і в Україну підуть автомобілі без мита. Тобто складання авто стане менш рентабельним. Наше підприємство існує не окремо, і дно кризи в Україні, вважаю, ми побачимо з жовтня (з початком опалювального сезону і проблемами розрахунків за газ) по квітень наступного року. Поліпшення, думаю, розпочнуться восени наступного року, коли вже «підтягнуться» західні країни.

Олександр РЕДЬКІН, віце-президент ВАТ „Кредмаш”:

1. Найближчим часом підприємство працюватиме три дні на тиждень: у середу, четвер та п‘ятницю – як і зараз. До кінця року важко щось планувати. Шукаємо замовлення, працюємо зі споживачами продукції. Адже 70% її традиційно йшло на експорт. Зараз важкі часи. Замовлення на основну продукцію – асфальтозмішувальні установки –значно зменшилися. Проте на нашому підприємстві спостерігається сезонність роботи. Бо зазвичай техніку для ремонту та будівництва доріг споживачі купують восени та взимку. Тож сподіваємося, що у вересні-жовтні ситуація на нашому підприємстві зміниться, і замовлення будуть. Бажаний результат на сьогодні – це 3-4 асфальтозмішувальні установки на місяць, і ми над цим працюємо із замовниками. Так, у червні продали три установки. Для порівняння: раніше випускали до 10 на місяць.

2. Середня зарплата зменшилася удвічі порівняно з докризовим періодом. Коли ми працювали повний робочий тиждень, середня зарплата доходила до 2550 гривень, нині це 1446 гривень. Але це дуже відносний показник. У цеху товарів народного вжитку, який і зараз працює у три зміни (випускає машинки для консервації тощо – Ред.) отримують стільки ж, як і раніше. А деякі працівники, не задіяні роботою – мінімальну зарплату. Але ми кошти виплачуємо вчасно, без затримок. Під скорочення підпадало 40-50 працівників, тобто великих скорочень ми не планували. Усі соціальні гарантії, передбачені колективним договором, на підприємстві виконуються: матеріальна допомога у зв‘язку із сімейними обставинами, оздоровлення працівників підприємства на морі (20% від вартості путівки) та дітей у таборі (10% від вартості путівки). Працює й база відпочинку. Також є пільгове забезпечення дітей працівників підприємства місцями у дитсадках.

3. Де пік кризи – оцінити важко. Усе залежатиме від того, як складатиметься ситуація на ринку дорожньої техніки. Адже не лише в Україні немає попиту на нашу продукцію. З Росії, Білорусі теж немає замовлень.

Сергій САЗОНОВ, генеральний директор ХК «АвтоКрАЗ»:

1. Зараз виконуємо одиночні контракти, за які надійшла оплата. Це 130 автомобілів, які виготовляємо на окремих робочих місцях. Живемо надіями, що контракти, які ніхто із замовників не розірвав, нарешті почнуть працювати. Плануємо запустити головний конвеєр у серпні в очікуванні, що здійсняться плани закупівель МНС – до ста автомобілів, а також «Украгролізингу». Також сподіваємося на реалізацію іноземних контрактів, на те, що нам надійдуть гроші. Зріс попит та обсяги випуску запчастин. У зв’язку зі зниженням обсягів виробництва ми скоротили 1700 штатних одиниць (із 7,2 тисяч), ще 208 плануємо скоротити до кінця року. 289 працівників, які не схотіли перейти на іншу посаду, скорочено разом із робочим місцем.

2. У працівників, які завантажені роботою, зарплата не зменшилася. Але якщо до кризи середня зарплата сягала двох тисяч гривень, то сьогодні – близько 600 грн (за фактично відпрацьований час). Керівництво, яке постійно залучається до роботи, отримує зарплату за 12 робочих днів замість 22.

Що стосується соціального захисту, то вся система, пов‘язана із виплатами у зв‘язку із життєвими обставинами (хвороба тощо), – збереглася. Хоча обсяги такої допомоги зменшилися. Допомагаємо й ветеранам. Зберегли дотації на обіди працівникам у їдальні. Працює підсобне зелене господарство – працівники можуть придбати овочі за ціною, нижчою за ринкову.

3. Усе залежить від маси обставин, які неможливо спрогнозувати. Ми боремося самотужки, у тому числі й із зовнішнім ринком . Україна, на відміну від інших держав, кинула напризволяще машинобудування. За нашою участю відбулися десятки зустрічей, які мали виробити програму пом‘якшення кризи. Але питання не вирішуються – ні на місцевому, ні на державному рівні. Проходить велика кількість тендерів за бюджетні кошти, але умови їх бувають прописані так, що виключають участь національного виробника. Так, в облдержадміністрації ще минулого року заявляли, що за бюджетні кошти буде куплено два автомобілі для МНС. Питання не вирішене. Наше місто не купило КрАЗ для комунального підприємства, хоча розмови велися. КрАЗ міг би працювати на будівництві доріг (Євро-2012).

Попри все, ми працюємо над новими розробками, створили бюджетний автомобіль, який на 50 тис. дешевший за серійний аналог. Це теж – антикризовий захід.

Сергій МАШКЕВИЧ, перший заступник голови правління – директор з економіки ВАТ „Кременчуцький колісний завод”:

1. На сьогодні наш графік роботи – три робочі дні на тиждень, тобто 9-12 днів на місяць. У найближчі три місяці поліпшення перспектив роботи для підприємства не передбачається. Це пов‘язано із кількістю замовлень. Ми орієнтовані на підприємства, що виробляють автомобільну та сільськогосподарську техніку. Виробництво суттєво „впало”, проте ще є замовлення з підприємств сільгосптехніки - від „Россельмашу” (Росія), МТЗ (Мінського тракторного заводу). Щодо інших підприємств-партнерів, то замовлення суттєво зменшилися або й взагалі припинилися. Приклад – ХТЗ (Харківський тракторний завод). З українських підприємств у невеликій кількості ще беруть нашу продукцію „Червона зірка” та Запорізький автомобільний завод. Корпорація „Богдан” працює дуже слабо, замовлення від цього підприємства – не більше третини порівняно з тим, що було раніше.

2. Ми не ставили за мету зменшити зарплату та економити на ній, але скоротили чисельність працівників: було близько трьох тисяч, нині – 1800 працівників. Скорочували спеціальності, які не були затребувані на нашому підприємстві. Середня ж зарплата на сьогодні складає близько 70% до рівня аналогічного періоду минулого року. У цифрах: було 2250 гривень у минулому році, на сьогодні – 1607 гривень. Але одразу зауважу: залежно від виробничої необхідності певна частина персоналу працює більше, ніж по 9-12 робочих днів. Є дільниці, де люди задіяні повний робочий місяць. І навпаки: є такі, для яких не вистачає роботи на 9 робочих днів. Такі працівники виконують різні господарські роботи. Тому й рівень зарплати дуже різний. Затримок зарплати ми не допускаємо. З метою соціального захисту ми запровадили безготівкові розрахунки за харчування. Це дозволяє кредитувати працівників у їдальні протягом місяця (до зарплати). Частину суми на харчування компенсує підприємство. У нас функціонує база відпочинку; як і в минулі роки, ми оздоровлюємо дітей працівників підприємства. На жаль, ми дещо скоротили допомоги у зв‘язку із складними життєвими обставинами. Але зберегли систему медичного страхування – для працівників це безкоштовно.

3. По-моєму, нині наше підприємство знаходитьcя у нижній точці кризи. Далі падати вже нікуди. І очікувати можна тільки поліпшення. А от коли – не зможу нічого сказати. Проте є надії: адже починає вже працювати й автоскладальний завод у Кременчуці. Хоча шкода, що він не бере нашу продукцію – отримує готові машинокомплекти з Китаю.