Музейне містечко в Кременчуці пропонують створити науковці

Волонтери кременчуцького «Європейського клубу» в рамках проекту «Кроками світових геніїв» проводили опитування кременчужан. Вони розповіли, що більшість городян не знають, що відповісти на запитання: «Куди б ви повели гостей, що приїхали з іншого міста, іншої країни?» Дехто казав: «у музей», але ж музей не працює! Кременчуцький краєзнавчий музей зачинений на перманентну реконструкцію, яка почалася у 2008-му році. Кременчуцька міська художня галерея, де раніше щомісяця відкривалась нова виставка, вже майже півроку експонує колекцію «Небо війни». Вона займає головну велику залу галереї. Тож роботи художників скупчені у другій (і останній) залі. «Небо війни» ініціювала громадська організація «Кременчуцький музей авіації і космонавтики». «Авіатори і космонавти» вже кілька років вимагають, щоб їм побудували персональний музей.

До «Телеграфа» звернулась пані Лушакова – відомий краєзнавець, колишній директор міського краєзнавчого музею, а нині науковий співробітник Кременчуцького національного університету. Вона запропонувала озвучити пропозицію відкриття в Кременчуці музейного містечка. Створити його пані Лушакова пропонує у колишньому військовому шпиталі – це історичні будівлі XVIII-XIX ст., там базувався штаб резервної кавалерії. Ось як обгрунтовує свою пропозицію відомий науковець:

– Проект реконструкції Кременчуцького краєзнавчого музею, який зараз реалізують, не вирішує питань ані сьогоднішнього дня, ані завтрашнього. Я не кажу про технічні завдання – можливо, музейний дах все-таки зможуть привести до ладу. Але проект не передбачає вирішення проблеми фондосховища, де час від часу з невідомих причин з’являється вода і підтоплює експонати. Крім того, фонди перевантажені, туди вже не беруть меблі, скульптуру, костюми, бо все це ніде зберігати. А можливості розширити площі фондів в музейній будівлі немає. Наразі демонструється не більше 10% експонатів. Друга проблема – архів-бібліотека. Це вузьке приміщення без вікон, схоже на бабусин комод. Його висота – 4,5 метри. Тобто, музейному працівнику, щоб дістати книгу, потрібно підніматися без страховки на таку височинь. Знову-таки, там немає місця для роботи з документами. Усі ці проблеми можна було б вирішити, розмістивши міський краєзнавчий музей у головному корпусі колишнього військового шпиталю. Це капітальна будівля – три поверхи і потужний цоколь, там коридорна система приміщень, що зручно для музею. В одній з бокових двоповерхових будівель зручно розмістилася б міська художня галерея. А в другому боковому флігелі – музей авіації та космонавтики. Таке музейне містечко стало б окрасою Кременчука і місцем для екскурсій. Звісно, потрібні дуже значні кошти. Щоб їх знайти, на мою думку, можна було б продати комунальне приміщення художньої галереї та будівлю краєзнавчого музею. Втім, роботи це треба виважено – щоб не вийшло, що одні будівлі продали, а в іншу не вселились.

Керівники міських закладів відреагували на пропозицію по-різному. Директор міського краєзнавчого музею пані Гайшинська зазначила:

– Ідея музейного містечка цікава, та я все-таки нікуди б з музею не виїжджала. Вибачте, я просто боюсь, щоб з нашим музеєм не сталося, як із музеєм міста Києва – їхній крам запакували у ящики і вивезли із їхнього власного приміщення (так званий «будинок з химерами») в колишній музей Леніна. Там вони восьмий рік на ящиках і чекають нової музейної будівлі. Було б дуже сумно втратити музей назавжди. Фонди наші дійсно перевантажені експонатами, місця не вистачає – та це типова проблема усіх музеїв світу. Я взагалі не знаю музею, який би не скаржився на нестачу приміщень. Цей ремонт ми «пробивали» з 2001 року, у 2008-му він, нарешті, почався і триває вже п’ять років. Ми просто не маємо сил пройти всі кола пекла вдруге!

Директор міської художньої галереї пані Маширова відреагувала так:

– Створити музейне містечко? Щоб у нас було власне приміщення? Та це чудова ідея, я підтримаю її у міськвиконкомі і всюди, де потрібно. Наша галерея існує 10 років, і 10 років ми живемо в орендованому приміщенні, і постійно подовжуємо угоди оренди з міським Фондом державного майна. А перед цим завжди боїмося – а раптом не подовжать, раптом передадуть комусь приміщення? Погодьтесь, дві зали – це замало для міської галереї. Крім того, ми розташовані у житловому будинку, тож завжди існує загроза затоплення. А що тоді буде з експонатами? Я б дуже зраділа створенню музейного комплексу!

Ось така ідея виникла у науковців, як зробити приміщення колишнього шпиталю корисним місту. Втім, ідея дуже далека від реалізації – бо до цього часу немає відповідної постанови Кабміну, яка б дозволила перепрофілювати колишній медичний заклад у будь-який інший. А поки чиновники ніяк не узгодять ціну питання, старовинна капітальна будівля приходить у занепад.