Пам’яті Віктора Баранова

Десять років тому, 30 липня 2014 року пішов з життя відомий український письменник, головний редактор журналу «Київ», а згодом і очільник Національної спілки письменників України Віктор Баранов

Він залишив по собі незабутній слід не лише в історії української літератури, а й у становленні України як незалежної демократичної європейської держави.

Він не написав багато книжок, але створене ним у царині слова — це зразок насамперед якості й чесності, а тому воно вічне — залишається в нашій пам’яті й продовжує жити поза часом.

Віктор Баранов був світлою, інтелігентною людиною, не байдужою до своїх побратимів і посестер по перу, відмінним стилістом, надійним другом і добрим порадником. Він належав до тих письменників, які, попри всі негаразди життя, жертовно й самовіддано працювали на збагачення української культури.

Йому боліла Україна. І цей біль він утілював у своє ваговите потужне слово. Його найвідоміший вірш «До Українців» — це крик зболеної душі про долю української нації, це намагання осмислити карколомні складні процеси становлення української державності:

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми українці?

Віктор Баранов є одним із тих, хто становить справжню окрасу й потужне незрушне підґрунтя української духовності.

Секретаріат НСПУ