Виставка «Зоря українського театру» в Горішніх Плавнях

Минулого місяця у центральній міській бібліотеці відкрилася виставка «Зоря українського театру» до 170-річчя від дня народження акторки Марії Заньковецької. В експозиції представлено близько 30 різних видань про життєвий і творчий шлях відомої української актриси.

Виставка (артдосьє) «Зоря українського театру» відкрилася 1 серпня в читальній залі центральної міської бібліотеки. Експозиція присвячена 170-річчю від дня народження української акторки і театральної діячки провідної зірки українського театру кінця XIX — початку XX століть Марії Заньковецької. Виставку підготувала бібліотекарка читальної зали Лариса Печуріна.

Вона наголошує, що серед майже 30 видань зацікавлює книга «Славетна Марія Заньковецька» видавництва ТОВ «КТБ "Альфа"», 2020 року.

Авторка книги — Неллі Топська. Твір розповідає про життя славетної актриси, яка стала культовою фігурою вітчизняного театру. Створені нею образи несуть в собі яскраву національну символіку та характерні риси української ментальності. Видання адресоване дітям середнього та старшого шкільного віку, а також усім, хто цікавиться українською культурою. Ще одне цікаве видання, за словами бібліотекарки, — «Марія Заньковецька — легенда української сцени» (видавець Микола Ляшенко, видавництво «Бібліотека українця», Київ, 1998 рік) розповідає про визнання й славу актриси, яка збагатила мистецтво художньої правди, схвилювала світ глибиною та щирістю переживань, першою показала духовну висоту української жінки.

Видання «Українки в історії» (Київ, 2004 рік) містить дослідження та нариси великої групи ентузіастів — науковців, літераторів, журналістів, краєзнавців, які спираються на вже відомий матеріал і вводять в обіг новий.

Марія Костянтинівна Заньковецька (справжнє прізвище Адасовська) народилася 4 серпня 1854 року в селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії в багатодітній сім’ї дворянина Костянтина Костянтиновича Адосовського та міщанки з Чернігова Марії
Василівни Нефедової. Пізніше на згадку про щасливе дитинство акторка обрала собі псевдонім і стала Марією Заньковецькою.

Освіту дівчина отримала в приватному пансіоні. Дитинство і юність минули в оточенні простих людей. На її розвиток значний вплив справила бабуся Сухондиха, яка над колискою великої артистки співала українські пісні, розповідала народні казки. Театральне мистецтво полонило майбутню акторку змалку. У короткій автобіографії вона розповідала, що ще в пансіоні виступала у шкільних виставах і привернула до себе увагу всіх учителів, які радили їй вступити до театральної школи, але батьки й слухати не хотіли. Відомо, що крім шкільних вистав Марія Адасовська імпровізувала ще різні танці та пантоміми, сама складала невеличкі п’єси або монологи з пантомімічним супроводом і з подругами охоче виконувала їх в класі та вдома.

По закінченні пансіону дівчина брала активну участь у виставах ніжинського аматорського гуртка, де особливий успіх мала в ролі Наталки («Наталка Полтавка» Івана Котляревського). 27 жовтня 1882 року в міському театрі Єлисаветграда (нині Кропивницький) під керівництвом Марка Кропивницького розпочався творчий шлях видатної української актриси. Як відомо, шлях Марії Заньковецької до сцени був тернистим і нелегким. Рідні та близькі не поділяли її прагнень та відвернулися від неї. Самотня, але сильна жінка весь біль, любов, трагедію, сльози та сміх показувала лише на сцені театру, яка стала для неї рідною домівкою та розрадою для душі. Марія Заньковецька працювала в найбільших українських трупах під керівництвом Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Івана Карпенка-Карого та інших.

Марія Заньковецька зробила значний внесок у розвиток українського театрального мистецтва, якому віддала 40 років свого життя. За цей час вона стала відомою далеко за межами України. За великі заслуги в розвитку українського театрального мистецтва й у зв’язку із 40-річчям сценічної діяльності Марії Заньковецькій, першій в Україні, було надано звання «Народної артистки УРСР» (1922 рік). Іван Франко вважав актрису геніальною та незрівнянною.