Режисерка Жанна Озірна: як українське кіно змінює сприйняття нашої культури у світі

Від журналістики до мистецтва: перші кроки

У її професійному виборі вирішальну роль відіграли випадок і підтримка старшого брата. Сам мріючи стати журналістом, він порадив Жанні спробувати себе в цій сфері.

Так і розпочався її шлях. Навчання в Київському міжнародному університеті та три роки роботи на Першому національному стали важливим стартом. Втім, творча натура вимагала чогось більшого.

Звільнення з телебачення та волонтерство в Центрі сучасного мистецтва стали сміливим кроком, який змінив її життя.

Ці три роки, проведені в ролі випускової редакторки онлайн-журналу про сучасне мистецтво KORYDOR, стали для неї періодом активного пошуку себе та своїх ідей.

Цей період не лише розширив її уявлення про мистецтво, а й став фундаментом для  кінокар’єри.

Перші кроки в кінематографі: від фестивалю до власних фільмів

На посаді програмної координаторки вона займалася підбором фільмів. На початку 2013 року, незадовго до Революції Гідності, ситуація з українським кінематографом виглядала невтішно.

Разом із директоркою фестивалю Жанна вирішила створити короткометражний фільм у Львові, який би відобразив локальні історії. Адже більшість стрічок надходили з Києва, і бракувало локальних історій. Так народився 15-хвилинний короткометражний фільм «Перша співбесіда», режисеркою якого стала Жанна. Сюжет розповідає про дівчину, яка вирушає на свою першу співбесіду, але випадок на дорозі змінює її плани.

Цей проєкт надихнув на створення Львівської кінокомісії — інституції, покликаної підтримувати кіновиробництво на регіональному рівні.

За ініціативою команди фестивалю місцева влада підтримала створення кінокомісії. Спочатку виділялися невеликі кошти — близько 25 тисяч гривень — на зйомки короткометражних фільмів у Львові та регіоні.

Творчі експерименти стали школою виживання: вони навчили працювати в умовах обмеженого бюджету, оперативно розв'язувати проблеми та цінувати кожну гривню.

Згодом Жанна зняла документальний фільм «Зв’язок», присвячений її родині. Стрічка отримала нагороди на фестивалях і стала черговим важливим кроком у її кар’єрі.

«Медовий місяць»: про стосунки, переосмислення і людські цінності

Повнометражним дебютом Жанни Озірної мав стати «Нижній горизонт» — проєкт, над яким режисерка працювала п’ять років. Але початок великої війни змусив заморозити всі плани. У жовтні 2021 року фільм отримав фінансування від Держкіно, проте після початку повномасштабного вторгнення зйомки довелося відкласти.

Побачивши новину, з часом зрозуміла: це те, що хоче розповісти. Її не турбувала актуальність теми — вона прагнула розповісти саме цю історію.
  Фільм заснований на реальних подіях, але історія сім’ї перетворилася на історію пари.

Назва «Медовий місяць» виникла під час обговорення сюжету з Філіпом Сотниченком. Зйомки проходили у надскладних умовах: обмежений бюджет, скорочені терміни та відсутність деяких ключових посад.

Мікробюджет став викликом, але водночас дозволив Озірній знімати без зовнішнього тиску, орієнтуючись лише на власний смак.

Фінал фільму з самого початку був продуманим.

«Медовий місяць» був задуманий для західної аудиторії.

За її словами, закордонні глядачі краще розуміють послання, тоді як українці дивляться крізь призму власного досвіду війни.

Фільм «Редакція»: історія, що зберегла світ, якого вже немає

Жанна потрапила до фільму випадково. Влітку 2021 року вона зустріла режисера Романа Бондарчука в одній із кав’ярень, а наступного дня кастинг-директорка запросила її на проби. Тоді Жанна ще не усвідомлювала масштабу майбутньої роботи.
  

Знімальний майданчик став для Жанни особливим, як і сам фільм. Стрічка стала унікальним документом, зафіксувавши світ, якого більше немає.

Однак доля стрічки та її команди виявилася непростою. Віктор Онисько, режисер монтажу, загинув. Василь Кухарський, один із виконавців, отримав важке поранення й пізніше помер у лікарні. Дмитро Багненко, який зіграв головну роль, тепер служить у ЗСУ.

Українська культура на міжнародній мапі

Жанна переконана, що сьогодні українське кіно — це більше, ніж мистецтво. Це інструмент, який формує нашу видимість у світі.

Режисерка зазначає, що в Україні досі бракує фільмів, які можуть зацікавити закордонного глядача.

Це питання має не лише культурний, а й політичний вимір. У Жанни були непрості стосунки з французьким продюсером під час роботи над фільмом «Нижній горизонт».

Робота з іноземними партнерами вимагає глибокого розуміння їхньої культури та мови.

Жанна переконана, що українській культурі потрібно більше простору в Європі.