Після виходу статті “Завидні женихи”, ми отримали кілька дзвінків від чоловіків і жінок, для яких самотність стала проблемою. Вони хочуть знайти свою половинку, але не знають де її шукати. Вони бояться подивитися в очі незнайомцю чи незнайомці ще раз, щоб не зустрітися з крижаним поглядом. Вони бояться знайомитися за межами звичного для них кола спілкування (робота, друзі, родина), вважають знайомство на вулиці (транспорті, кафе, магазині) непристойним і навіть вульгарним.<BR>Дівчина-касир сподівається, що колись саме у її відділення зайде саме той хлопець-інкасатор. І вона для нього теж буде саме та дівчина. Приблизно за три місяці вони звикнуть одне до одного, стануть старими знайомими і тоді він запросить її до кафе. Але її сподівання марні. А давайте припустимо, що кожного ранку вона їде на роботу у маршрутці саме з тим. Він і справді інкасатор. Просто у нього інший маршрут. Вони часто зустрічаються поглядами, але відводять очі одне від одного і виходять на різних зупинках.<BR>
Відвівши погляд, ми втрачаємо шанс на приємне знайомство, на приятельські стосунки і, що найжахливіше, на кохання. “Яке там кохання, - заперечує дев’ятнадцятирічна Аня, - чоловіки несерйозно ставляться до дівчат, з якими познайомилися на вулиці, вважають їх легковажними. У мене був досвід вуличного знайомства. Я стояла на зупинці. Мій погляд випадково зустрівся з поглядом симпатичного молодого чоловіка за кермом сріблястого авто. Він мені посміхнувся, я у відповідь теж. Він під’їхав до тротуару, відкрив дверцята машини і сказав: “Якщо вам до політеху, нам по дорозі. Буду радий підвезти!” Мені сподобалася пропозиція, бо я спізнювалася на пару. Кілька хвилин дороги. Приємна розмова. Обмінялися телефонами. Наступного дня він запросив мене до кафе. Ми зустрілися. Замість приємної вечері пропозиція продовжити ледь розпочатий вечір у нього вдома в інтимній атмосфері. Моя дипломатична відмова сприймається як образа. За каву (свою і мого нового знайомого) я розплачувалася сама. Більше не дозволю собі так 'обломатися”.
“А чого вона чекала, - дивується тридцятирічний Сергій, - дізнавшись про історію знайомства Ані. – Що підштовхує чоловіка знайомитися з жінкою на вулиці? Винятково її зовнішність... Про певну духовну близькість у такому разі не йдеться. Обираючи таким чином жінку, чоловік думає лише про секс. Звичайно, на вулиці можуть познайомитися і близькі душі... Головне, щоб часу вистачило це відчути. Та Аня хай не переймається... Цей хлопець, певно, типчик ще той, якщо за каву не заплатив”...
Порада
Дівчатам: на перше побачення не одягайте нічого сексуального, не провокуйте хлопця на непристойну пропозицію.
Хлопцям: не поспішайте з інтимом, отримайте максимум задоволення від процесу спілкування, результат буде приємнішим.
Сергій познайомився зі своєю дружиною вісім років тому на роботі. Вони вже шість років разом. Щоб відчути духовну близькість, їм знадобилося два роки. Сергій не приховує, що спочатку зацікавився Оленою як сексуальним об’єктом, але необхідність працювати разом стримувала його статеву агресію. Варто відзначити, що їх перше з Оленою побачення після двох років знайомства закінчилося інтимом. Зараз Сергій стверджує, що обов’язково познайомився б з Оленою навіть у парку чи тролейбусі, якби доля не звела їх на роботі.
До речі, з семи весільних пар, історії кохання яких “ТелеграфЪ” розповідав минулого року, лише дві пари з’єднало так зване вуличне знайомство. Одні зустрілися назавжди у нічному клубі, інші - на вулиці, поблизу своїх домівок. Їм вдалося упізнати свій шанс! Чому? Вони просто повірили одне одному. Довіра, відчуття безпеки у поєднанні з природним хвилюванням перед об’єктом своїх мрій перетворюють непристойність на шанс... Цей шанс з’єднав Інну та Діму. Зараз вони чекають народження дитини. Познайомилися вони за дуже непристойних обставин. У нічному клубі, куди Інна пішла разом з подругами, вона випила неякісного шампанського. Їй стало зле. Інна вийшла на вулицю, щоб провітритися. Шампанське і картопля фрі просилися назовні. Дівчина відійшла від світла ліхтаря, поближче до кущів, щоб очистити шлунок. Після цього у неї запаморочилося в голові і вона на хвильку знепритомніла. Її вчасно підхопив незнайомець.
“Я повертався додому з нічної зміни. Бачу, дівчина ось-ось впаде на плитку. Підхопив її. Вона була зовсім п’яною. Я досі не вірю в історію про шампанське, - жартує Діма. – Вони точно пили горілку. Вона несла нісенітницю і представилася Альбіною. Я чомусь відчув відповідальність за неї, не зміг собі дозволити залишити її одну на лавочці. Їй стало ліпше. Ми зайшли разом у клуб випити кави. Вона пішла у туалетну кімнату, щоб вмитися холодною водою. Без яскравого макіяжу вона мені дуже сподобалася і була вже майже рідною людиною. Сказала мені, що насправді її звати Інною, а Альбіною вона представляється, щоб додати собі шарму. Ця відвертість мене і зачепила.”.
Порада
Дівчатам: будьте відвертими, не варто влаштовувати хлопцю, який до вас підійшов, екзамен. Якщо він вас зацікавив, просто дайте йому це відчути.
Хлопцям: покажіть дівчині, що вам можна довіряти.
Цей метод “Телеграфу” порадив один симпатичний молодий чоловік. Він ще його не випробував. Чекає на зустріч саме з тією дівчиною. Вірить, що метод спрацює. Сподівається таким чином викликати довіру.
“Я підійду до дівчини, запропоную їй свій мобільний телефон і скажу: “Привіт! Можливо, тобі треба подзвонити додому?!” На запитання “Навіщо?” я відповім: “Щоб твій номер залишився у моїй записній книжці”.
Так повелося, що дівчата першими знайомляться дуже рідко. Бояться осуду суспільства. “Подумають, що я вже зовсім від самотності здичавіла”, - скаржиться Тамара. – Ніколи не дозволю собі підійти першою”. “Якщо вона така смілива і без комплексів, хай іде у нічний клуб і там знайомиться, навіщо до мене чіплятися на вулиці”, - підтверджує опасіння самотньої Тамари одружений Дмитро. Неодружений Денис не проти прийняти пропозицію дівчини зайти у кафе, але за умови, що сміливиця йому подобається. Якщо ні, дівочу сміливість він розцінить як непристойність.
Ось вам і секрет. Знайомства на вулиці і взагалі знайомства. Головне – відчути, що ви одне одному подобаєтеся. Зустрітися поглядами і не відвести очей. Коли ви обмінялися поглядами і посмішками, значить, ви одне одному приємні. Саме у цьому випадку варто робити крок назустріч. І не важливо, хто першим його зробить, хлопець чи дівчина. Звичайно, з вами може трапитися те ж саме, що і з Анею... Але вона, на думку чоловіків, виявилася занадто сміливою. Сіла в машину до незнайомця... Останній це розцінив як легковажність, що перетворило знайомство на полювання. Якби вони просто обмінялися телефонами на зупинці, ця історія могла б мати інше продовження. Отже, шукайте свою половинку поглядом! Не варто прицілюватися зі спини, акцентуючи увагу на струнких дівочих ніжках чи широких чоловічих плечах.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.