У Кременчуці пройшла презентація епохального екологічного фільму «9.05»

Пам’ятаєте сумного Сталкера братів Стругацьких та Тарковського? Пам’ятаєте, чому він був такий сумний?  Сумний він був, бо усе своє дорогоцінне життя лазив по бридкій і моторошній Зоні. От і «ТелеграфЪ» минулої суботи був сумний, як той Сталкер.  Бо ми  півсуботи  просиділи у кременчуцькій  Зоні – перед якою Зона Стругацьких взагалі «відпочиває».

Кременчуцька Зона розташована у старому, моторошному  і давно зачиненому для нормальних людей нічному  клубі «Зебра». Саме там 20 березня відбулась презентація нового фільму кременчуцької  творчої групи «Сталкер».  Заради такої події стару «Зебру» відкрили.  Народу зібралося, до речі, чимало.  І народ цікавий – кременчуцькі художники, якісь дивні поети,  дівчата-інтелектуалки,  альтернативні музиканти із козячими борідками в дусі БГ, – міський андеграунд, одним словом.  Нас теж запросили. І ми легковажно подалися до кременчуцької  Зони.  

Хто ж знав, що там так смердітиме?  І буде так холодно?  Власне, то була ідеальна атмосфера для презентації передового, альтернативного, екологічного  фільму «9.05». Та для живих організмів вона смертельна.  Особисто ми не загинули лише завдяки нашій колезі з «Авторадіо» Марії Долині. За що і дякуємо їй, користуючись нагодою!  Бо Маша прийшла на презентацію у шикарних білих ботфортах і з не менш  шикарним термосом гарячої кави з імбірем.  

Поки була кава, поки у нас і вистачало сил насолоджуватись альтернативним мистецтвом.  Виходило важко.  Показ фільму затримали на дві години – підлий екран ніяк не хотів сам встати з підлоги і повіситись на стіну.  Ніхто з митців його теж вішати не хотів – не митецька це справа.  Режисер фільму Іван Іванович Титар, наприклад,  задумливо і відсторонено ходив у білому плащі колами навколо екрану і мовчав.  

Другий співавтор – Діма-Колдун – експресивно бігав повз екран в ефектному чорному пальті  і давав інтерв’ю усім.  На підступний  екран він  намагався не дивитись.  От хто працював з усіх сил – так це Гарі,  фронтмен  дуже альтернативного  кременчуцького  гурту «Зниклі прибульці».  Поки фільм не почався, Гарі співав так, що аж страшно було.  В усякому випадку, наш фотокореспондент здригався.

Гарі мав шалений успіх – дівчата аплодували. І навіть збиралися подарувати йому жовті нарциси. А до нашого з Машею термосу кави  прилаштувався невідомий, але енергійний  поет – любитель кави.  Стало зовсім сумно. Зрештою, фільм таки почався.  Кременчуцька творча група «Сталкер» зняла досить цікавий  фільм на модну екологічну тематику – про спорідненість усіх землян (без розподілу на «червоних» та фашистів), про зв’язок людини із Землею, та про інші знакові речі

Назвали хлопці фільм «9.05», бо знімали його 9 травня.  У Долині Смерті десь під Харковом.  Від когось вони почули, що у Долині з невідомих причин загинули 5 000 птахів.  Поїхали туди на День Перемоги.  І дізнались, що під час Великої Вітчизняної війни тут загинули тисячі солдатів – і радянських, і німецьких. А дізнавшись, кременчуцькі сталкери пішли розпитувати людей. Так вони почули історію про бабусю, яка рятувала усіх поранених – і наших, і «їхніх».  У тій Долині наші сталкери дізнались чимало важливого і несподіваного. І  у них вийшло непогане кіно.

Діма, за сумісництвом – Колдун

Режисер Іван Іванович