Закохані ельфи, шампанське і банк

25 грудня, увечері, коли на вулицях замерехтіли різнокольорові ліхтарики, і католицький Ісус в же народився, у кременчуцькому відділенні ПроКредит Банку зібралась місцями вишукана, а місцями креативна публіка. Було її чимало. Втім, на виставках Олексія Рубанова завжди достатньо відвідувачів. Рубанов – один із наших найулюбленіших художників. Ви вже, мабуть, помітили, що «ТелеграфЪ» досить часто про нього пише. Минулого року ми розповідали, як робота кременчужанина Рубанова – єдиного українського автора – потрапила на грандіозне бієннале у Пекіні. Воно було присвячене Олімпійським іграм, що проходили у китайській столиці. Цього року ми розповіли про подорож Рубанова та його робіт до Стамбулу. Там Олексій став учасником масштабного проекту «Художники для Світу».

А нині його персональна виставка відкрилася у кременчуцькому банку, в рамках проекту підтримки творчих особистостей нашого міста. Аналогічні виставки банк проводить у Києві, Львові, Севастополі та Донецьку. У Кременчуці це вперше. До речі, з банківською виставкою вийшла трохи кумедна історія. Від початку банкіри були готові експонувати роботи будь-якого талановитого автора, і шукали кременчуцьких майстрів, які б хотіли виставити власні роботи. Уявіть собі, бажаючих виставлятися не знайшлося. Були лише бажаючі продати полотна. Отаке магічне враження справляє слово «банк» на митців.

Зрештою, все вийшло на краще. На католицьке Різдво ми прийшли до банківської установи, і побачили гарнющі роботи Олексія Рубанова. Народу на відкритті зібралося чимало. Щоправда, із колег Рубанова «ТелеграфЪ» помітив лише відому кременчуцьку художницю Тетяну Шуляк. Зате фотографів, музикантів та артистів було вдосталь. Неабияке враження на нас справив мовчазний та імпозантний актор Тимур. Кременчуцькі шанувальники стверджують, що він страшенно схожий на Гошу Куценка. Сам Тимур коментарів з цього приводу не дає. Також нам особисто представили відомого кременчуцького режисера Івана Івановича. Зараз він підробляє на підприємстві з виготовлення пластикових вікон. Але взагалі знімає правдиве документальне кіно. Іван Іванович розповів нам про далекий дикий Алтай та його фантастично інтелігентне населення. Уявіть собі, він на власні очі бачив, як місцеві жителі добровільно прибирають сміття, залишене туристами – щоб воно природу не псувало. Кіно про Алтай Іван Іванович вже відзняв. А нині збирається податися до Чорнобиля – зробити чесний документальний репортаж, який має сколихнути світ.

Серед відвідувачів ми побачили навіть політичних діячів, які, зазвичай, мистецькі заходи не відвідують. Втім, найбільше враження на нас справила скромна кременчуцька пенсіонерка Марія Петрівна Сухіна. Вона – колишній дільничний лікар, прийшла до банку за пенсією, а її запросили на мистецький захід, який проходив тут же, під боком. Марія Петрівна погодилась. Вона випила шампанського, поїла шоколадних цукерок і зі справжнім інтересом оглянула експозицію. І не лише оглянула, а й поділилась із нами думками про роботу, яку ми тишком називали «Чорний квадрат Малевича-2». Виявилось, що це ніякий не «чорний квадрат», а глибока робота із символічною назвою «День учорашній» (в експозиції також представлений і «День сьогоднішній»).

Панове, робіть, як Марія Петрівна – відвідуйте виставки і поводьтесь органічно. І буде вам щастя. А також шампанське, цукерки і мистецтво на десерт. Веселих свят.

Це Гаррі – талановитий музикант і володар найсимпатичніших у Кременчуці дредів. Він поділився з «Телеграфом» власним секретом догляду за дредами. Гаррі радить прати їх ніжно, як кашеміровий светр. І тоді вони служитимуть довго. У вільний від прання час Гаррі з успіхом грає у гурті «Зниклі прибульці».

Мистецька вечірка у розпалі. Виставка експонуватиметься протягом січня за адресою вул. Леніна, 31. Вхід вільний.

Вам не здається, що  шампанське  дуже вдало підсилює  смак мистецтва