Геніальні мерці

На католицьке Різдво, 24 грудня, театр-студія «Лілея» Кременчуцького державного університету скромно святкував свою 8-му річницю. Святкували постановкою п’єси Неди Нежданої «Той, хто відчиняє двері».

Спершу у залі було дуже темно – за сценарієм. Та дуже холодно – через фінансову кризу. А потім ми побачили фантастичний спектакль. Грали його дві актриси-студентки – Людмила Качала та Вікторія Лемежанська. Дівчатам випали ролі мерців жіночої статі. Одна була трупом непутящої та гулящої Віки. Друга – таким самим холодним трупом відповідальної санітарки моргу № 5 Віри Георгіївни. Віка десь напилася та замерзла під парканом. А Віра Георгіївна померла пристойно, але несподівано.

А згодом виявилось, що дівчата не зовсім мертві. І дуже хотіли б вибратися чи то з моргу, чи то з «того світу» – коротше кажучи, звідти, де вони опинилися. Але двері загадкового приміщення «того світу» хтось зачинив. І цей хтось весь час телефонував дівчатам та змушував їх робити різні дурні речі. Вони і робили – аби сподобатись невідомому та всемогутньому терористу. Або Богу. Або Президенту. Вони просто не знали, хто з ними розмовляє. Тому і піонерських пісень співали, і «бандерівських». І за вільну Україну голосували, і за невільну. А двері «того світу» все одно залишалися зачиненими.

Аж поки дівчата не зрозуміли, що немає ніякого всемогутнього терориста. Є лише їхній власний всемогутній страх. І небажання робити вибір. А так не можна, панове. Бо двері відчиняються лише після того, як зробите свідомий вибір. Дівчата його зробили. І двері «того світу» відчинилися. Нагадаємо, то був спектакль Неди Нежданої «Той, хто відчиняє двері». Той, хто їх відчиняє – це ми з вами.