Острів туманів...

Ми увійшли й одразу побачили яскраві ромашки та ще яскравіші маки.  А трохи далі, у кутку,  світилися жовті, теплі рудбекії.  Це  було  так приємно – стояти посеред бридкої кременчуцької зими, на  суворій  Раківці,  і дивитися на літні сонячні  маки.

А зроблені вони у техніці стрічкової  вишивки.  Ми вперше побачили  так зблизька  стрічкову вишивку.  І дуже здивувалися  її  яскравості та  об’ємності.  Вишивка – старовинне, копітке та витончене мистецтво.  У нас вона асоціює з величезною кількістю стібків, фантастичною терпеливістю та невеличким  витонченим результатом, який треба роздивлятися уважно та зблизька.  А тут все було так яскраво та фактурно.  Хоча підійти ближче та роздивитися, як же зроблені ці веселі квітки та весняне листя на деревах все-одно хотілося. 

Вишивка стрічкою – старовинна техніка.  Власне, найстаровинніша у світі.  Брутальна  первісна людина прикрашала свій  перший одяг саме  стрічковою вишивкою.  Вишивали  смужками  шкіри та – страшно сказати – жилами тварин!  Хоча що ще можна чекати від первісної людини?  Втім, доісторичні жахи залишились далеко позаду.  Уже років 300 умільці вишивають виключно шовковими стрічками – жодних жил.  Вишиває стрічками і автор робіт – Валентина Анатоліївна Наріжна.  Вона розповіла «Телеграфу», що почала вишивати стрічкою п’ять років тому.  Раніше нічого про це мистецтво не знала. Та якось на День вчителя чоловік подарував  їй  книжку із симпатичними картинками. Звідти  пані Валентина і дізналась про стрічкову вишивку. Так, по книжці, засвоїла і техніку. Навчила вишивати стрічкою спершу свою 14-річну дочку, а потім купу вчителів Кременчуцького району – там існує ціле творче об’єднання вчителів трудової освіти, які вишивають, розписують батики, роблять картини з товченого скла та інші дива.

Нині пані Валентина не лише вишиває стрічками, а й спілкується з автором книги про техніку вишивки – Хеленою Еріксон, яка живе у штаті Аделаїда.  Спілкуються, до речі, англійською мовою.  Бо наша пані Валентина її знає (а на додачу ще й французьку).  І взагалі вона – психолог та завідувачка районного Центру практичної психології та соціальної роботи  Кременчуцького  району.  Завжди мріяла працювати з обдарованими дітьми.  І  працює.  Та не лише з обдарованими і благополучними, а й із сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.  Як сказала нам пані Валентина, «робота психолога не передбачає великої радості, найчастіше ти стикаєшся із темним боком життя...».  Рятує ж від щоденної «темряви» та невеселих  дитячих  історій яскрава стрічкова вишивка. І досить ефективно.  Спробуйте, можливо, і вам цей рецепт стане у пригоді.  Веселих свят.