Загибель цивілізації

Кременчук – місто небідне. Тут  чимало ринків та супермаркетів.  І лише один краєзнавчий музей.  Це – не самий  популярний  міський  заклад.  «Амстор», наприклад, відвідує більше народу.  Але музей – єдине місце, де зберігається історія Кременчука. Кілька днів тому директор музею пані Гайшинська сказала кореспонденту «Телеграфу»: «Як важко думати, що я можу стати тим директором, при якому музей припинить своє існування. Але що ще я можу зробити?»

Дійсно, що може зробити службовець – директор музею, коли долю закладу вирішили без нього, на рівні міськвиконкому?  У 2008-му році міська влада надумала провести масштабну реконструкцію та капітальний ремонт краєзнавчого музею.  За такий же масштабний проект реконструкції  полтавським проектувальникам заплатили майже 360 000 гривень міських коштів.  І почали рушити музейні  стіни.  Найпершим  розвалили  фасад.  Тоді, у жовтні 2008-го, «ТелеграфЪ» настирливо цікавився, де влада візьме п’ять мільйонів гривень, необхідних на реконструкцію?  Начальник Управління капітального будівництва пан Зибін  не зміг чітко відповісти на це запитання.  

Пройшло два роки. Сьогодні вже заступник міського голови пан Хоменко не може чітко відповісти на це запитання.  Немає грошей.  Будівельники пішли з музею більше року тому. Просто розвалили фасад і пішли – бо місто перестало їм платити.  Два роки музей працює в руїнах.  Експонати, які мають зберігатися при стабільній температурі +180С, руйнуються при температурі: +70С; +110С.  Через сильні морози у лютому 2010 року десь у стінах музею полопались труби – в них замерзла вода.  Через розірвані труби вода лилася з усіх поверхів музею.  Навіть зі стін.  Отут якраз стався у пригоді віце-мер пан Хоменко – він оперативно мобілізував  бригаду ремонтників.  Фонтан, який бив прямо зі стіни, «заткнули».  І все.  Музей руйнується далі.  Представники чинної влади щебечуть про кризу.  А представники впливової у Кременчуці політичної сили активно шукають найманців, готових написати розгромний матеріал про знищення музею та роль у цьому знищенні міського голови пана Глухова.  На жаль, згадані політики далі пошуків найманців не йдуть.  Вони теж не готові викласти 500 000 гривень – щоб хоча би вивести наново зруйнований «реконстукторами»  музейний  фасад.  Тож руйнація  триває. У чинної влади є всі шанси стати могильщиками єдиного міського краєзнавчого музею.