«День рожденья – грустный праздник...»

Наталя Юзефович – єдина кременчуцька художниця, яка має власну картинну галерею. Точніше, не власну – приміщення надане мерією, але призначене воно саме для робіт пані Наталі. Міський голова пан Глухов художницю шанує – неодноразово розповідав пресі, як сидить і дивиться кілька хвилин поспіль на пейзаж Юзефович – щоб вгамувати себе, коли підлеглі доведуть до краю.

Два роки тому, у червні 2007-го, у галереї пройшло гучне святкування 75-річчя пані Наталі. Були поважні гості, колеги, преса, шампанське і квіти. У середу, 10 червня – у день народження художниці – у галереї відкрилась оновлена експозиція (вул. Космічна, 9, р-н Раківка). Але святкування цього разу пройшло тихо і сумно. Пані Наталя не приїхала – їй важко вже виходити із квартири. Чиновники не прибули. Преси теж не було. По порожніх залах бігали лише веселі учні 22-ї школи – їх привели і як масовку, і для культурного розвитку. Малечі, між іншим, дуже сподобались пейзажі пані Наталі. Особливо «Зима» – від цієї прохолодної, біло-блакитної роботи їх було не відтягнути. І справді, приємно дивитися на таку натуральну зиму у таку нестерпну літню спеку. Зацікавили дітей і автопортрети художниці. Вони все розпитували, як тьотя сама себе могла намалювати? Цікавились також, хто були її мама та тато, де вони жили? Мама, до речі, у пані Наталі була відомим лікарем-фізіологом, а тато – економістом і поліглотом. Він знав сім іноземних мов і лаявся з дружиною виключно англійською – задля мовної практики. А жили вони всі у Києві, на самісінькому Андрієвському узвозі. Але то було страшенно давно. Зараз пані Наталя живе сама, у великій занедбаній квартирі, власниками якої стануть її опікуни.

Наталя Юзефович. Народилася 10 червня 1932 року у Києві. У 1957-му закінчила курс Леоніда Чернова у Харківському державному художньому інституті. Член Спілки художників України. Її активи: 9 персональних виставок, 700 авторських
полотен.