«ТелеграфЪ» покуштував сніданок та обід у трьох школах міста. Одразу відзначимо: навчальні заклади ми обирали навмання, але у різних районах міста. Це школи № 22 (Раківка), школа № 19 (центр) та школа № 28 (нагірна частина). Про прихід не попереджали, тому маємо підстави вважати, що приблизно такою, як ми побачили, і є «картина харчування».
До шкільної їдальні заходжу в той момент, коли кухарі накривають столи для сніданку 5-6 класів. Виявляється, у нинішніх школярів є вибір. Хочеш – їж гречку із м'ясом, хочеш – макарони з фрикаделькою. На вибір також – компот чи сік.
– Діти старших класів мають право обирати комплекс, який їм до смаку, – говорить директор зош № 22 Ганна Гербас. – Класний керівник або батьки заздалегідь попереджають кухарів, скільки яких порцій потрібно накрити.
Виглядають обидві страви досить пристойно. Обираю гречку із м'ясом (у меню це називається піджарка з курячим філе). Чесно заплатила 4,50 грн і отримала свою порцію. Може, не зовсім естетично – класти помідор зверху каші, але ми не в ресторані, та і їжа коштує копійки.
Єдине, що моя порція була трохи більшою за ті, що стояли поруч.
– А чому у мене більше, а в дітей – менше, – питаю тітоньку у їдальні.
– А вони все одно не все з'їдають, – пояснює тітонька.
Тим часом на сніданок прийшли аж чотири класи. Чемно помили руки і – за стіл. Хтось завзято їсть, хтось колупається у тарілці, хтось поїдає хліб, запиваючи компотиком. Дівчата навіть примудряються повторювати якийсь урок під час їжі.
А колупаються у тарілці і не їдять діти – дарма.
Одразу після перерви купа продуктів з дитячих тарілок полетіла у помийне відро. Значно менше половини дітей доїли весь сніданок. Тітонька з їдальні мала рацію – багато порцій так і залишились «недоторканними».
Із дзвоником у буфеті моментально організовується черга. Діти «голодні» вже після першого уроку і навіть після сніданку. Асортимент буфету нагадує звичайний магазин. Щоправда, тут немає ані сухарів, ані чипсів (за цим «добром», за спостереженнями «Телеграфа», діти бігають по сусідніх магазинах.
Якщо є карманні гроші, голодним після буфету не залишишся. Тут є і бутерброди, і булочки, і сік і сила-силенна різних шоколадок, батончиків, печива.
Щодо цін. Ми порівняли ціни на ті самі шоколадки у буфетах шкіл та першому ліпшому магазині. Виявилось, вони практично не відрізняються. Хіба що на копійки як у меншу, так і більшу сторону.. Єдине, що здивувало у буфеті, це яблука по 8 гривень за кілограм (на ринку – 4-6 грн.).
Не сподобалось, що діти їдять всухом'ятку – до булочки не купують соку, а краще – чаю. Утім, я, як мама, була б не проти, аби в буфетах не продавали жодних шоколадок, може б, краще їли у їдальні. І додала до асортименту молочних продуктів – кефіру, молока, сметани, як у моєму дитинстві. Та СЕС – проти, бо такі продукти швидко псуються.
Асортимент шкільного буфету: їж шоколадки– не хочу
На обід – до 19-ї школи
Обід вирішила спробувати у 19-й школі. Якраз застала, як діти доїдають супчик із фрикаделькою. У цій школі на вибір – також два комплекси на обід для старших класів.
1-й – суп із фрикаделькою, пюре з оселедцем, варене яйце, буряк варений та чай.
2-й комплекс – суп той самий, макарони із сосискою, помідор, чай. В обидва комплекси входить хліб.
Оскільки я щільно поїла на сніданок, прошу в кухаря супчик та пюре. Супчик хоч і рідкуватий, та я знайшла там і рис, і картоплю, і зелень, і пристойного вигляду та смаку фрикадельку з курячого м'яса. На друге взяла пюре.
Другий обід – школа № 28
Ну не тільки ж американцям два обіди мати. Я також пішла пообідати вдруге. Їдемо в ліцей № 30( номер навчального закладу у нагірній частині навмання обрав наш водій, бо там вчився).
Та ліцейської їжі скуштувати не судилось. Якщо у школу № 19 завуч нас пустила без проблем, директор 22-ї – після дозволу управління освіти, то у 30-й відверто сказали: не можна. Справа в тому, що директора на місці не було – Ольга Шиян переказала своєму заступнику, що без її присутності журналістам їсти не можна. Тому мене провели до шкільних дверей і вибачились.
Поруч – школа № 28. Йду до директора – проситись поїсти. Іван Миколайович Трохименко, вислухавши мету мого візиту, погодився з тим, що суспільний інтерес у нашій темі є, та запросив мене на обід до шкільної їдальні. Кухарі поцікавились, який комплекс ми їстимемо (діти, на жаль, знову вже встигли поїсти). Вибір – такий самий, як і в інших школах. Тому обираю знову картопляне пюре, аби порівняти його з тим, що вже їла. (Більше їсти вже не можу :) ). Директор разом зі мною їсть пюрешку, оселедець, помідори та буряк. Кухар наполягає, аби я до картоплі взяла оселедцю. Цій милій жіночці відмовити було неможливо. Кухар Антоніна Олександрівна з гордістю каже, що в неї з 600 дітей їдять 550! І також їдять усі учителі і, звичайно, директор.
Пюре Антоніни Олександрівни я з'їла, оселедець теж. І соком запила. З-за столу після третього прийому їжі було вставати складно...
Майже примусова вітамінізація
Очевидно, не всі батьки знають, що вітамінізація учнів молодших класів – справа добровільна. Батьки учнів початкової школи здають гроші на харчування «за інерцією», як у дитячому садочку, де сплачується 50 % вартості.
Навряд чи вас зрозуміють шкільні педагоги, якщо ви відмовитесь вітамінізувати дитину. Проте ви маєте на це право.
Отже, батьки учнів молодших класів здають до 15 гривень на тиждень (2,50-3 гривні на день та близько 60 гривень на місяць), при тому що сніданки – безкоштовні. На ці гроші вашій дитині дають: йогурт, пакетик соку, яблуко, банан (чи то півбанана) або апельсин (або півапельсина). Йогурт у коробочці навряд чи надасть вітамінів організму вашої дитини, а от яблуко – беззаперечно. Втім, у вашому саду, можливо, ростуть свої яблука, а на ринку на 2,50 ви можете купити півкіло яблук – і того сорту, що любить ваша дитина. Тож знову таки – вітамінізувати в школі дитину чи ні – вирішувати батькам.
У яких умовах готують нашим дітям?
Що я побачила у харчоблоках? Як ревізор я на стелі не дерлась, пилюку не мацала. Але загальне враження таке. На кухнях – чисто. Кухарі – у спецодязі. У харчоблоках не так давно зробили ремонти, тому стеля та підлога – в порядку.
Звичайно, каструлі та посуд, з якого їдять діти, можна б і поміняти. Проте брудної чи жирної сковорідки на кухнях я не побачила. Посуд миють звичайною Gala та содою. Столи витирають ганчірками.
Що здивувало. Не знаю, як ви, а я пам'ятаю отой страшний запах зі шкільної їдальні у той час, як ще сама була школяркою. А ще пам'ятаю величезну виварку, в якій постійно були недоїдки, і стояла вона не на кухні, а там, де їдять. Так от зараз такого немає. Сміття – по пакетах і ніякого смороду. Діти миють руки рідким милом, сушать під електросушаркою або витирають одноразовими рушниками. До речі, класні керівники малих дітей дуже пильно слідкують за цим процесом.
Четвер – вже не рибний день
І хоч мінімум третина приготовленої дітям їжі летить у смітник, за документами у школах харчується майже 100 % дітей. 100 % – 1-4 класи, 97 % – 5-11 класи.
Нагадаємо, продукти до навчальних закладів вже кілька років постачає ПП «Діадема», фірма виграла тендер на організацію харчування дітей. Вони ж і завозять продукти до шкільних буфетів.
– Для шкіл ми розробляємо єдине меню, – розповідає Наталя Безкоровайна, інженер-технолог міського управління освіти. – Учням дається на вибір два види комплекси. Діти старших класів мають можливість обрати те, що їм до смаку. Крім того, можна замовити першу або другу страву, з компотом чи чаєм, якщо у когось не вистачає грошей.
У школах також передбачене дієтичне меню. Спеціально приготовлену їжу вживають 213 кременчуцьких дітей. Наталя Безкоровайна каже, що скарг від батьків чи дітей на якість їжі до управління освіти не надходило.
Що коли дають і скільки це кошує
Сніданок – 4,50 грн.
Обід – 5,60 грн.
Учнів 1-4 класів годують сніданками безкоштовно, за гроші міського бюджету
Старші школярі, крім дітей пільгових категорій, харчуються за батьківські кошти. Обід можна «здешевити», замовивши лише першу або другу страву.
Умовне тижневе меню
Понеділок – м'ясопродукти (котлета, печінка, м'ясо тушковане)
Вівторок – молоко, сир (сирники, молочна каша)
Середа – рибний день (риба смажена, тушкована, оселедець)
Четвер – сосиски
П'ятниця – м'ясопродукти (курятина, яловичина)
Їла у шкільних їдальнях та зазирала у буфети Ольга МІНЧУК