Подружитися з грошима

Дати лад фінансам допоможуть спільні родинні закупки – спочатку сім‘я радиться, складає список, потім разом іде до супермаркету

Відкладати чи не відкладати? Зберігати чи ні? Чи можу я відкласти зі своїми доходами? Усі ці питання про гроші рано чи пізно виникають у головах кожного із нас. Нещодавно «ТелеграфЪ» підняв на своїх сторінках тему особистого фінансового планування. Реакція читачів була неоднозначною.

«Панове! Ви знущаєтесь? Велика частина населення, у тому числі й молодь, вже не знає й таблицю множення, а ви плани фінансування, чи як там ще, пропонуєте! Ще рекомендую з’їздити в сільську місцевість… Таке життя нам влаштували – ЖИВИ ОДНИМ ДНЕМ і радій, що пиво не подорожчало. А ЗАВТРА – як БУДЕ», – пише один з читачів.

Власне, газета не дає готових рецептів – кожен вибирає той стиль життя, який вважає за потрібне. Проте психологи часто кажуть: якщо людина звинувачує інших або обставини – вона не хоче або боїться побачити свою власну проблему. І часто якраз не рівень доходів, а марнотратство стає причиною фінансової скрути в сім‘ї.

Ми вирішили більш детально показати психологічний бік проблеми. Комусь це допоможе оцінити власні можливості фінансового планування та причини відмови від нього. Або навіть врятувати сім‘ю.

Марнотратство зруйнувало шлюб

…Закохані Тамара та Сергій (імена героїв змінені) побралися, в них народилося двоє дітей. Це була цілком благополучна сім‘я із доходами навіть вище середніх. Глава сімейства просувався по службовій драбині та згодом обійняв посаду топ-менеджера на підприємстві. Друга половина теж заробляла не копійки, працюючи бухгалтером у солідній фірмі. Та от біда – грошей не вистачало від зарплати до зарплати. Господиня примудрялася витрачати зароблене нею буквально за два-три дні. Купувала делікатеси та інші приємні дрібнички. Які саме, вона через кілька днів вже й пригадати не могла. Потім у родині починалися сварки: Сергій звинувачував дружину в тому, що вона не вміє розпоряджатися грошима, а вона його – що недостатньо заробляє. Врешті діти виросли, стали самостійними, а батьки розійшлися на 25-му році подружнього життя.

Сергій за п’ять років купив машину, допомагає дітям. А Тамара й досі скаржиться на скруту, влазить у борги та звинувачує чоловіка у своїх негараздах.

коментар
Валентина ОСАДЧА, сімейний психолог:

– Людина з високими доходами може мати борги, а прибиральниця – заощадження. Марнотратство ближче до залежності, як наркоманія або алкоголізм. Часто марнотратами стають ті, хто зростав у бідності або не мав достатньо любові у родині: витрачаючи гроші, такі люди хочуть довести собі, що вони самостійні, господарі своєї долі та збудують її по-іншому. Це для них самореалізація. Або навпаки: дитина із забезпеченої сім‘ї, яка не знала ціни грошам. І поки людина не скаже собі «це моя проблема, не проблема мого партнера, а саме моя» – будь-які спроби все владнати марні. Якщо зробити психологічний аналіз цієї пари: чому вони побралися? Протилежності притягуються. Вона – марнотрат, він – економіст. Він побачив у ній те, чого немає в ньому самому (можливо, раділа якимсь дрібничкам, сама робила невеликі подарунки) – і це йому сподобалося. З іншого боку, він діставав гаманець – і вона бачила, що в нього завжди є гроші. Якщо «відмотати назад» час для цієї пари, то для того, аби їхній шлюб не розпався, якраз і потрібен був спільний фінансовий план. Якщо це буде власний будинок – порахувати, за який час на нього можна зібрати, в чому собі відмовити, але, скажімо, через 10 років діти гратимуться на траві у власному садку, а не в парку, де вигулюють собак. Для когось важливі мандрівки – тоді варто відкладати на машину і дорогий фотоапарат. Сім‘ї необхідно спільно визначитися: що їм потрібно? Тоді марнотрат починає економити, бо бачить попереду свою мрію.

Поради психолога

Кроки до спільного добробуту

1. Обов’язково ставити спільні цілі для родини (і для економіста, і для марнотрата): на місяць, на рік, на п’ять років. Правильно визначити пріоритети і свій фінансовий стан.

2. Спокійно обговорити проблему марнотратства як спільну – без претензій один до одного. Говоріть тільки про гроші – не переходьте на особистості, на родичів.

3. Записати всі витрати за місяць, наприкінці підвести підсумки – проаналізувати їх. Подивитися, які покупки були спонтанними. Це важливо для марнотрата. Економіст має лише спостерігати й підтримувати партнера.

4. Проаналізувати, на які дні припадають спонтанні покупки – часто в марнотратів причиною їх є стрес, депресія або конфлікт. Людина компенсується за допомогою покупок чи уваги продавців. Помітили в собі таку залежність – зберігайте чеки на речі. Куплені «під настрій» непотрібні товари можна здати в магазин, користуючись законом про захист прав споживачів.

5. Аби марнотрату не було дуже тяжко, на необдумані покупки можна залишити невеличку суму від доходу – до 10%.

6. Не відмовляйте собі в усьому: хочете щось «для душі» – сплануйте це в сімейному бюджеті. Але прорахуйте, скільки разів на місяць ви можете, скажімо, сходити в кафе.

7. Якщо ви – марнотрат, важливо, усвідомивши проблему, повністю не відгороджуватися від грошей. Навпаки, вчитися витрачати їх за призначенням – взяти до рук і заплатити за квартиру, за дитячий садок. Поступово розширювати список. Економіст має підтримати марнотрата – тоді це надасть йому впевненості, щоб подолати проблему.

"Кременчуцький ТелеграфЪ" від 25 липня, №30