Лагідна українізація: Чому говорять «крайній», а не «останній»

Все більше українців стежать за чистотою свого мовлення. Однією з найчастіших помилок є неправильне вживання слова «крайній» у значенні «останній».
Яка ж різниця між цими словами та коли їх доречно вживати?
Словник подає три значення цього слова. Перше — той, що міститься скраю, на межі, тобто «кінцевий». Друге значення — якого далі не можна зволікати, переносити, тобто він є «останній». Наприклад, «крайня пора». Третє значення — який досяг найвищого ступеня, найвищий, надмірний, граничний. Наприклад, «крайні злидні», «на крайній випадок», «у крайньому разі».
Що означає «останній»
Цей же словник подає 9 значень слова «останні». Перше — той, що закінчує собою ряд однорідних предметів. Друге значення — єдиний, який зберігся. Третє — вирішальний, остаточний. Четверте — найближчий до моменту повідомлення, попередній. П’яте — крайній, найвищий ступінь. Шосте — який щойно з’явився, найсучасніший, найновіший. Сьоме — найгірший серед інших, поганий. Восьме — щойно згаданий, сказаний.
Дев’яте — вживається у множині у значенні — всі крім названого, інші, решта.
Чому говорять «крайній», а не «останній»
Серед пілотів є традиція говорити «крайній політ, а не останній», аби не зурочити і він дійсно не став останнім. Подібна традиція з’явилась і серед військових, вона стала особливо поширеною після початку повномасштабного вторгнення. Це своєрідний забобон, що будь-яка дія може стати останньою, тому у мовленні військові віддають перевагу слову «крайній».
Цю традицію підхопили і цивільні.
Хто «крайній» чи «останній»?
Вираз «хто крайній?» є неправильною формою запитання. Правильно запитати «хто останній у черзі?». Багато людей уникають слова «останній» через те, що одне з його значень має такий негативний відтінок — нікчемний, найгірший серед інших, поганий. Але дарма. Бо головне значення слова «останній» — той, що закінчує собою ряд предметів, явищ, дій. А ось «крайній» — це той, що скраю, скраєчку.
Сила м’якого знака
ь — літера, що не має звука. Великої букви «м’який знак» теж немає, бо жодне слово з нього не починається.
Колись у м’якого знака був напарник — твердий знак: в українській мові він вживався до 20-го століття, а потім його вилучили, та він залишився в болгарській і російській досі.

У чому сила м’якого знака?
Вживаємо його лише після семи зубних приголосних, які зручно вкладаються в примовку «Де ти з’їси ці лини?» (д, т, з, с, ц, л, н).

Запам’ятайте, у словах «природно» та «зворотно» м’якого знака ніколи не було і немає.