Чому приймати антидепресанти — не страшно, і хто їх може призначити людині

Хто і коли може призначити антидепресанти, чому інколи без них не впоратися, і чому їх пити — не страшно, роз’яснює Міністерство охорони здоров’я.

Розберемося, що таке психічний розлад. Це допоможе зрозуміти потребу в ліках і фаховій допомозі.

Нині подекуди звучить теза, мовляв, «всі травмовані, в усіх психіка не в порядку, так і живемо». Вона прийшла на зміну старій тезі: «депресії немає, натомість є лінь». Обидва ці твердження є хибні й шкідливі.

Психічний розлад — це не власний вибір і не лінь, але й не відсутність щастя чи неминучий наслідок дії стресорів або переживання втрати. Психічні розлади бувають і на тлі безпечного та забезпеченого життя, а можуть не статися й після тривалих поневірянь. При чому це не залежить суто від «сили особистості» чи «мудрості» тощо — психічні розлади є наслідком взаємодії генетики людини з її фізіологією, життєвими обставинами, способом життя, перенесеними хворобами, поведінковими патернами, навіть кліматом. Усе складно, тому краще не вдаватися до самолікування.

Будь-який психічний розлад — це захворювання, яке має свої діагностичні критерії, з-поміж яких є створення розладом істотних завад у буденному житті: спілкуванні, роботі, стосунках чи навіть в особистій гігієні. Лікування психічних розладів так само ґрунтується на протоколах, як і лікування внутрішніх чи інфекційних хвороб, а психіатричні препарати пройшли клінічні випробовування та сертифікацію. 

Чому для лікування розладів настрою потрібні саме ліки, а не лише психотерапія чи вітаміни й зміни в способі життя?

Можна збалансовано харчуватися, інтенсивно тренуватися 150 хвилин на тиждень, спати щоночі по 8 годин і при цьому бути близькозорими. Жодні вітаміни, БАДи, сила волі чи вправи для очей не замінять окуляри, контактні лінзи чи лазерну корекцію зору. З психічними розладами — те саме. Для їхнього подолання потрібно більше, ніж просто здоровий спосіб життя, а саме: медикаменти, психотерапія та час.

Вітаміни, здоровий спосіб життя, повноцінне харчування і сон потрібні всім, аби бути здоровими. Коли чогось із цього бракує, людина зрештою втрачає здоров’я, зокрема психічне. Та наявність здорового сну, збалансований раціон та ідеальні аналізи самі собою не є запорукою психічного здоров’я, адже це не єдині чинники, які його визначають. Навіть більше — психічно здорова людина має ресурс на здоровий спосіб життя, а людина в стані розладу — ні. Тож немає прямого причинно-наслідкового зв’язку між здоровим способом життя і відсутністю психічних розладів.

Зараз ми не кажемо про психотерапію як універсальну складову здоров’я, бо вона потрібна тільки тим людям, які мають на неї власний запит, і готові до змін і відповідальності за своє життя, ще й мають гроші та кваліфікованого терапевта. 

А воно може минути само, без медикаментів і дорогої психотерапії?

Ви можете сказати, що психічні розлади в багатьох випадках минають самі, без лікування, і запитаєте про доцільність терапії. Це правда — депресивний чи тривожний розлад можуть з часом минути самостійно, та є низка «але». Поки триває психічний розлад, людині буває важко, навіть неможливо виконувати буденні обов’язки, працювати, вести «здоровий спосіб життя», і це погіршує ситуацію та зменшує шанси на одужання. Щобільше, людина може вдаватися до шкідливих способів «допомоги» собі, як-от вживання алкоголю чи наркотиків. 

Зрештою, без лікування психічний розлад може завершитися не видужанням, а самогубством. Це надто великі ризики, тому краще одразу йти до лікаря, коли відчуваєте, що «вже не вигрібаєте і стали самі на себе несхожі». Медикаментозне лікування психічних розладів дозволяє виграти час і не дає занедбати людину. Проблем в житті воно не усуває — та воно запобігає появі нових і дає сили впоратися з наявними. Це теж немало.

Які ліки потрібні?

Антидепресанти — це загальна назва для кількох груп препаратів, які призначають передусім у разі депресивного розладу та його різновидів (як-от передменструальне дисфоричне порушення). Втім, не всі психічні розлади потребують вжитку антидепресантів, і не лише депресію можна ними лікувати. 

Антидепресанти впливають на те, як наші нейрони «спілкуються» один з одним — зокрема, коли йдеться про настрій. Ці ліки не роблять людей «щасливими» — вони допомагають функціонувати, знайти сили на психотерапію чи «просто» робити буденні справи. Слово «просто» в лапках, бо в разі психічних розладів буденні справи — це дуже складно.

Які препарати потрібні конкретній людини, залежить не лише від діагнозу, а й від всієї історії хвороби, навіть сімейного анамнезу, а також інших ліків, які наразі людина вживає. Якщо лікар призначив психіатричний препарат, але «дива не сталося», це не означає, що лікар поганий, а доказова медицина — неефективна. Досить часто потрібний препарат і його дозу лікар добирає у кілька підходів — це нормальна практика, передбачена медичними протоколами лікування. Є ліки так званих першої, другої, третьої лінії терапії — якщо не подіяли ліки першої лінії (найпоширеніші й найуніверсальніші), то пробують далі, поки не доберуть потрібну схему лікування. У переважній більшості випадків це вдається зробити.

А страшні побічні ефекти?

Приймання низки антидепресантів може мати такі побічні ефекти, як втрата лібідо, зміни в режимі сну та набір ваги (не все водночас). Деякі побічні ефекти минають мірою звикання до препарату, деякі минають після припинення курсу лікування, а інколи лікар призначає інший препарат. Багато хто може й не відчувати жодних побічних ефектів.

Набір ваги через ліки чи втрата сексуального потягу — це справді неприємно. Особливо якщо ви читаєте ці рядки і з вашою психікою наразі все гаразд, така інформація про ліки жахає. Та в стані депресії люди й без ліків часто втрачають лібідо і стосунки взагалі, здоровий сон, апетит чи мають розлади харчової поведінки (компульсивне переїдання, наприклад), можуть зловживати алкоголем чи взагалі спробувати покінчити собою.

Якщо когось зупиняє страх перед антидепресантами чи іншими медикаментами психіатричного призначення, зауважте, що кофеїн, нікотин і алкоголь також впливають на мозок. Але їх чомусь не бояться.

Хто призначає антидепресанти?

Антидепресанти призначає психіатр — саме лікар, не психолог. Підставою для призначення є діагноз та анамнез (історія хвороби). Після призначення схеми лікування йде період тісної взаємодії пацієнта та психіатра, адже потрібно простежити, чи є потрібний та побічні ефекти, добрати належну дозу препарату, чи зробити нове призначення. Коли є робоча схема лікування і медикаменти, які допомагають конкретній людині, справа за часом — потрібно пити ліки та регулярно оновлювати їхні запаси. Для цього потрібен рецепт на антидепресанти. 

Від самолікування в разі психічних розладів українці захищені потребою в рецепті для купівлі ліків — але це створює певний клопіт. Рецепт має обмежений термін дії, і його слід постійно оновлювати, та є досить зручне рішення — запис в медичних електронних системах та електронний рецепт. Після того, як лікар зафіксував у базі даних своє призначення, і ви отримали смс з номером електронного рецепта, наступні рецепти за цією схемою вже може виписувати сімейний лікар. Робити це він може також дистанційно — вам приходитиме смс з новим номером. Його ви й називатимете в аптеці.

Рецепт може бути й паперовим — у цьому разі в ньому має бути назва активної речовини препарату, а не самих ліків, потрібне дозування та схему приймання. Паперовий рецепт має бути на бланку, а не на звичайному папірці, містити ваше ім’я, ім’я та печатку лікаря і дату. 

Не варто боятися психіатрів та антидепресантів — вони покликані полегшити життя та уможливити розв’язання проблем. Без належного лікування психічні розлади, як і будь-які хвороби, можуть погіршитися та зачепити інші ланки здоров’я та сфери життя.