Кожному кременчужанину по “Айболиту”!

– Олено Василівно, чим взагалі займається сімейний лікар?
– Робота сімейного лікаря схожа з роботою терапевта або дільничного лікаря. Відмінність у тому, що у сімейного лікаря ширша сфера діяльності, він має розумітися на роботі всього організму. Наприклад, знатися на кардіології, неврології, офтальмології. Сімейний лікар має “розпізнати” хворобу. Далі, залежно від вашого захворювання, лікар або лікуватиме вас самостійно, або направить до “вузького” спеціаліста. Ним може бути, наприклад, кардіолог. Окрім того, сімейний лікар має слідкувати за станом здоров’я закріпленого за ним населення і своєчасно виявляти хвороби. Хоча б раз на рік все населення повинно оглядатися лікарем. Тому не дивуйтеся, якщо знайдете у своїй поштовій скриньці запрошення на огляд, або коли сімейний лікар прийде вас оглядати без вашого виклику. Ще сімейні лікарі здійснюють профілактику ускладнень, реабіталіційні заходи. Ми також ходимо по викликах. Який лікар вас лікуватиме залежить від вашого місця проживання. Згідно з законом, пацієнт може обрати собі лікаря, якщо закріплений за цією територією фахівець його не влаштовує. Але це не завжди реально. Лікарі не дуже хочуть брати додаткових пацієнтів, бо кількість населення, яке вони обслуговують ніяк не впливає на зарплату.
– З якими проблемами сімейні лікарі стикаються у своїй роботі?
– По-перше, немає чіткого розмежування: у якому випадку ми маємо перенаправити пацієнта до іншого лікаря, а в якому – повинні лікувати самостійно. Щоправда, цього року є певні зрушення – в Харкові опубліковані перші схеми такого розмежування. По-друге, на огляд пацієнта нам відводять стільки ж часу, скільки і терапевту – 12 хвилин. А цього замало, адже за цей час пацієнта потрібно повністю оглянути. Порівняно з роботою дільничного, навантаження збільшилось: я маю слідкувати за здоров’ям близько півтори тисячі чоловік, які закріплені за мною і ще десь 800, які знаходяться на   диспансерному обліку. Це дуже багато. Третя проблема – умови роботи: незручні приміщення, мінімум обладнання. І звісно ж, мала заробітна плата.
– Кого обслуговує сімейний лікар?
– Сімейний лікар тому і називається сімейним, бо обслуговує всю родину. Виняток ми робимо лише для дітей. За дітьми стежать лікарі або дитячої лікарні, або в підліткових кабінетах.
– З якими проблемами можна звернутися до сімейного лікаря?
– З будь-якою проблемою, яка пов'язана зі здоров'ям. Ми лікуємо бронхіти, пневмонії, гастрити, гіпертонії, холецистити, панкреатити, захворювання суглобів та інше. Якщо лікар не може впоратися сам, то направить пацієнта до того фахівця, який йому потрібен.
– Яка користь людям від сімейного лікаря?
– Вам не потрібно стояти півдня у величезній черзі до окуліста чи кардіолога, аби дізнатися, що з вашою проблемою можна впоратися і без вузького спеціаліста. Сімейні лікарі направляють до вузьких спеціалістів тих хворих, яких вони не можуть вилікувати самі. Крім того, впроваджено таку форму лікування, як стаціонар вдома. Тобто хворий може залишатися вдома і отримувати лікування, як у стаціонарі, звичайно ж, по скороченій схемі. Це дає людям можливість зекономити.
– Чому ввели сімейну медицину?
– Я вважаю, що, насамперед, з соцільно-економічних міркувань. Адже утримувати сучасну медичну структуру важко, багато коштів іде на вузькопрофільні і висококваліфіковані галузі медицини. Поліклініки отримують у декілька разів менше грошей, ніж стаціонари, хоча людей до поліклінік звертається багато. Зараз розробляється проект, за яким буде змінюватися система фінансування медицини.
– Чи підтримуєте ви ідею запровадження сімейної медицини?
– Особисто я прийняла її як неминучу, і гадаю, що сімейна медицина буде розвиватися і надалі, але бажано її переформувати. Ми маємо більше займатися профілактикою, а не лікуванням.
– Чи не повертає нас сімейна медицина до минулих часів, коли існували “земські”  лікарі?
– Я так не вважаю. Навряд чи тут можна проводити паралель. Земські лікарі володіли усім спектром знань з медицини, адже тоді їх було не так вже й багато. Досконало знати всю медицину зараз неможливо. Тому сімейний лікар, який “розподіляє”, до якого лікаря піти – це зручно та економічно виправдано.
– Чи достатньо загальних медичних знань для того, щоб слідкувати за всім організмом?
– Сімейний лікар не повинен знати все дуже глибоко. Його завдання чітко розпізнати характер хвороби, визначити її стадію і “віддати” хворого  потрібному спеціалісту. Головне – не пропустити потрібний момент і не запустити хворобу.
– Яку кваліфікацію потрібно мати, аби стати сімейним лікарем?
– Я, наприклад, рік навчалася на курсах, де викладали цілий ряд дисциплін. Зараз на сімейних лікарів вчаться у вищих медичних закладах. З цього року до нас прийшли працювати випускники вузів, які мають три роки відпрацювати за державним направленням.
– Чи потрібно платити гроші за послуги сімейного лікаря?
– Якщо сімейний лікар працює у державній установі, то ні. Гроші хворий платить в аптеку за ліки. Якщо лікар займається приватною практикою, то його послуги платні.

Професор О. Боборов, з матеріалів обласної конференції “Асоціації хірургів Полтавщини”
“За роки реформ система радянської медицини, що у певній мірі гарантувала рівний доступ усього населення до медичної допомоги, була зруйнована, а нова так і не була створена. ...Інститут “сімейного лікаря” вже існував у Росії наприкінці XIX сторіччя. У той час, після проведення земської реформи, головною фігурою медицини став спочатку – “виїзний”, а потім “стаціонарний” – земський лікар (аналог “сімейного лікаря” сьогодні).
...Система сімейної медицини в США викликає масу нарікань, вона є однією з найдорожчих та громіздких у світі, і тому вже зараз її реформують”.