«Чому він не приніс мені хоч поганенький подаруночок?»

«Я все свято проплакала. Чоловік повернувся з рейсу, приніс пива, спитав, що у нас на обід – свято  все-таки.  Я, звісно ж, обід приготувала, навіть його улюблений пиріг спекла.  Все-таки з рейсу повернувся, зголоднів, та і вдома свято хотілося влаштувати.  З грошима у нас зараз не дуже, але я йому подаруночок  приготувала.  А він мені нічого не подарував. Та ще й роздратувався.  Сказав, що цього дурнуватого Валентина вигадали торговці, щоб витрясти з нас побільше грошей!  А коли я розплакалась, роздратувався ще більше, сказав, що мені начхати на те, що він вимотався як собака у тому рейсі!  Та хіба я не заслужила хоч поганенького подарунку?  Хіба я лише прибиральниця та куховарка?! Я теж працюю!»
М., 39 років.

«На свято закоханих я півдня готувала святковий обід.  І подарунок купила.  Чекала, що прийде чоловік, привітаємо один одного, сядемо, відсвяткуємо. Чоловік прийшов.  Приніс пляшку горілки. Відкоркував її, налив стопку, сказав: «Зі святом!» – і випив.  Ми пообідали.  Я йому подарувала сорочку.  А він мені нічого не подарував. І пояснювати нічого не став. Сказав лише, що День святого Валентина – американська вигадка. Отак наше свято і скінчилося.  Та я вже до цього звикла.  А раніше він часто робив мені подарунки, особливо любив дарувати гарну  білизну...»
Анжела, 32 роки.

Постійний експерт рубрики «Сімейна сцена» – сімейний психолог, штатний психолог кременчуцького наркологічного диспансеру Наталя Развадовська:

– Не думаю, що справа лише в американському святі Валентина. Варто подумати, як складалися у родинах, про які йде мова, стосунки до 14 лютого?  Чи були вони теплими, романтичними?  Чи, навпаки, існували якісь невирішені проблеми у стосунках?  Якщо проблеми були, не варто сподіватися, що вони якимось чарівним шляхом  «розсмокчуться» у святковий день.  Якщо романтизму у стосунках не залишилося, чому він має з’явитися  у День св. Валентина?  Варто також розуміти, що святковий обід, приготований жінками, –  не просто виконання господарських обов’язків. Це своєрідна спроба примирення.  Але не варто очікувати, що чоловік одразу на неї відгукнеться.  Обидві жінки розчаровані та ображені, бо не справдились їхні очікування.  Але тут важливо не ображатися, а подумати, що не так у ваших стосунках з чоловіком?  Наскільки вони щирі?  Чи поважають вас?  Чи усвідомлюєте ви свою самоцінність  у цих стосунках?  Адже для жінки  святковий  подарунок – це не лише коштовна річ, це свідчення її значимості, потрібності, свідчення любові. Тому жінки так сильно реагують на відсутність подарунків, як ознак кохання.  Особливо жінки, не впевнені у тому, що їх цінують та люблять.  Жінка, яка регулярно отримує свідчення турботи від чоловіка, не сприйматиме так драматично відсутність святкового подарунку.  Хочеться також звернути увагу на чоловічу реакцію на докори та сльози дружини.  Роздратування чоловіків у даному випадку цілком очікуване.  Адже і докори, і ображене мовчання, і сльози – це спроба тиснути на їхнє почуття провини.  Такий тиск викликає лише роздратування.  Жінкам варто вчитися щиро говорити про власні  почуття, але не переходячи на докори.  Не варто закидати чоловіку, який він неуважний або жадібний.  Цінно було б щиро зізнатися, що ви засмучені.  Але це важко.  Нас вчили приховувати та вгамовувати власні почуття, тож перейти від маніпуляцій  до щирості непросто.  Але конче необхідно.