«Зробіть нам класне весілля, щоб не гірше, ніж у людей!!!»

До редакції зателефонувала вкрай роздратована жінка і одразу пішла у наступ: «От ви пишете все про батьків, які вони погані, та як дітей своїх не розуміють! А ви напишіть, які ці діти!!! Як вони з горла видушують все, що їм забажається!!!»

Трохи згодом, коли «градус» розмови знизився, ми почули таку сімейну історію. Хлопець і дівчина (23 та 20 років відповідно) вирішили одружитися. У них велике кохання. Воно не передбачає суворої прози та нудних фінансових розрахунків. Тож закохані діти просто поставили батьків перед фактом – вони одружуються, і родичі мають організувати їм гарнюще весілля – щоб не гірше, ніж у людей! Дівчина (вона скромніша) хоче розкішну сукню. Хлопцю потрібен класний лімузин, щоби круто під’їхати до під’їзду. Ну, і ще різні дрібнички – зал в «Афінах», те-се. А весільна подорож має бути до Греції – бо Туреччина, то занадто скромно.

Проблема одна. Дівчина вчиться і не працює. Хлопець і не вчиться, і майже не працює. У нього з родичів лише мати, яка нам телефонувала. Батьки дівчини працюють на одному з кременчуцьких бюджетних підприємств. Вони не в захваті від ідеї розкішного весілля. На їхню думку, краще було б вирішувати щось із житлом для подружжя та з роботою. Позиція матері хлопця більш жорстка – вона проти весілля, бо коштів на нього немає, а брати у борг вона не хоче – бо віддавати ні з чого. А діти ображаються через те, що батьки «жмуться» заплатити за весілля, і взагалі паплюжать їхнє велике кохання своїми нудними фінансовими розрахунками! 
 Наша читачка запитала: звідки ж у дітей таке безвідповідальне та утриманське ставлення до батьків? Звідки переконання, що батьки повинні утримувати їх все життя? На запитання відповідає постійний експерт рубрики «Сімейна сцена» – сімейний психолог Наталя Развадовська:

– Треба спершу розібратися – це дійсно кохання чи лише бажання влаштувати пишне весілля? Кохання, щирі почуття не потребують такої публічної демонстрації. Бажання ж молодих людей мати розкішне весілля – «не гірше, ніж у людей» – надто схоже на змагання з іншими. З подругами, які раніше вийшли заміж, із більш заможними та успішними друзями. Незрозуміло, чому у цьому змаганні мають брати участь батьки закоханих? Такі змагання мають робитися за власний рахунок, тобто за рахунок дітей – якщо вони цього так хочуть. Не варто також забувати, що нинішній час – це час, коли модно досягати свого у будь-який спосіб, хоча би і «по трупах». Образно кажучи, батьки і повинні стати у цій історії першими «трупами». У даній ситуації можна говорити про відсутність у дітей справжньої поваги до батьків. Бо стосунки, побудовані на взаємній повазі, не передбачають насильства та ультиматумів. Молоді люди демонструють інфантильну, дитячу поведінку. Дітям притаманний егоцентризм. Вони просто хочуть чогось і не бажають знати, звідки все це береться та як непросто все це заробити. Відповідаючи на запитання матері, звідки таке ставлення у дітей, маємо знову наголосити – все йде із родини. Це результат батьківського виховання. Батьки дуже часто самовіддано піклуються про дітей, але не вчать їх самих піклуватися про себе. Це вже прояв неповаги до дитини з боку батьків – вона виростає, а вони все ще не згодні ставитись до неї, як до дорослої, рівної собі людини. Так виростає дитина, впевнена, що батькі все життя нею опікуватимуться. Батьки формують її споживацьке ставлення до родини. І цим руйнують – дитина не поважатиме себе, бо сама вона нічого не досягла, лише споживала. На жаль, починати виховувати у 23 роки трохи запізно. Це треба починати з трьох років, з першої дитячої кризи самостійності. Вже тоді дуже важливо набратися витримки і дозволяти дитині робити щось насправді самостійно – одягатися, стелити ліжко, складати свій одяг. Тоді ж треба постійно і послідовно показувати дитині, що всі речі мають свою ціну, вони не «падають з неба», на їх придбання потрібні гроші, які, у свою чергу, треба заробляти. Лише батьки можуть пояснити дитині, що всі життєві блага треба заробити. Добре, коли пояснювати почали вчасно.

– У нашому ж випадку бажано було б двом родинам – і батькам, і дітям – зібратися разом і спробувати з’ясувати бажання та очікування кожного, не переходячи на крик та обвинувачення. Такі речі необхідно обговорювати. Зазвичай, батьки підкоряються вимогам щодо весілля. Але якщо вони дійсно поважають своїх дітей і вважають їх дорослими, відповідальними людьми, вони можуть дати їм самим шанс заробити на таке весілля, яке ті хочуть. Чому ні? Варто також подумати над тим, чи не зарано молоді люди вирішили одружитися. Сім’я передбачає, перш за все, відповідальність, готовність брати її на себе. А у наших героїв її немає.