Казка «Червона Шапочка» як елемент виховання школярів

«ТелеграфЪ» недарма постійно цікавиться думкою сучасних авторитетних письменників щодо творів, запропонованих школярам. Нещодавно на очі потрапив підручник з української літератури для 8 класу. Серед іншого нас дуже зацікавив твір «Червона шапочка». Автор Євген Дудар також шанований письменник-гуморист.

Цей твір 2009 року Міністерство освіти вилучило з програми, але в підручниках він і досі «живе» – поки книжки не перевидадуть. У міському методичному центрі нічого поганого в творі не угледіли, і навіть бачать у ньому глибинний зміст.

Втім, читайте самі: «В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню – розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Якось мама дала Червоній Шапочці пиріг, вина й звеліла віднести бабусі. Відійшла дівчина подалі, сіла під кущ, випила вино, з'їла пиріг, дістала з потайної кишені цигарку і запалила... Смалить собі та й наспівує: Ах, эта красная рябина... Аж тут з-за кущів Вовк – страшенний, здоровенний і як гаркне: «Ага, попалася, Червона Шапочко! Зараз тебе з'їм!» Червона Шапочка озирнулась, швиркнула через напомаджену губу, дихнула на Вовка перегаром, що той ледь не очманів. А тоді схопила його за вуха, скочила на нього верхи і звеліла їхати. Аж уранці під'їхала до бабусиної хати. Кинула: «Чао предкам!» тоді попередила, що коли маман питатиме, де вона була, то щоб бабуся сказала, що в неї. – Дай щось пошамати! – сказала Червона Шапочка. Бабуся відмовила, що нічого немає, бо вона хворіла. Тоді дівчина кинула: «Ну тоді гони бабки. Пошлю Вовка, зараз принесе!» Бабуся тремтячими руками розв'язала вузлика й подала Червоній Шапочці свою пенсію, говорячи, що більше немає. – Тоді я тебе з'їм! – налякала Червона Шапочка. А повз хату в цей час проходив мисливець. Побачив загнаного Вовка, почув схлипування бабусі й ускочив у світлицю: – Хто тут бабусю ображає? Червона Шапочка криво посміхнулася й сказала, щоб не втручався у родинні справи, бо напише скаргу, що він убив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до неї... Мисливець, хоч і був сміливий, а тут затрусився. Згадав дружину, дочок, та й позадкував до виходу. Що далі було – ніхто не знає. Тільки під полудень з хати вийшла Червона Шапочка з вузликом на спині. І зникла в лісі, десь там блукає й досі. Хто побачить – сповістіть хоч її маму, бо побивається за своїм чадом неповнолітнім».

Учні мають замислитись, що з них буде. Навіть ті, що не п'ють і не палять!

На думку Любові Бордюг, методиста з української мови та літератури міського науково-методичного центру міськуправління освіти, гумористичний твір про Червону Шапочку – про деяких нинішніх підлітків, які курять, п'ють і для яких духовність, ввічливість і повага до старших – порожні слова.

– Героїні Євгена Дударя – 16, вона не лише палить, випиває, розмовляє жаргоном, а і живе лише власним споживчим інте­ресом, – каже Любов Бордюг. – Метою вивчення твору було дати можливість дитині замислитись, що буде з нею, якщо вона і надалі так поводитиметься.

Крім того, гумореска викриває недоліки у вихованні молоді. Тут навіть є глибинний підтекст: мама передає бабусі вина! Якщо такий спосіб життя закладений у родині, то якою виросте дитина?

Знову нагадаємо: твір вже не вивчають. Але, за словами пані Бордюг, вчителі літератури мають право вивчати його в рамках уроків із позакласного читання. Отже, підлітки, які не матюкаються, не п'ють і не палять, мають замислюватись над тим, що буде з тими, хто все це робить. Замість того, аби читати якісну чи то українську, чи то зарубіжну літературу.