Обращение активистки кременчугского «Майдана» к беркутовцам и солдатам внутренних войск

Активистка кременчугской организации ВО «Майдан» написала личное обращение и попросила его опубликовать.

«Я, мати двох синів, звертаюся до батьків та матерів тих дітей, які в даний час знаходяться на службі у силових структурах – у внутрішніх військах чи в загонах «Беркута».

Звертаюся до батьків з таким проханням: зателефонуйте своїм дітям, які нині стоять у шоломах зі щитами на вулиці Грушевського, та заспокойте. Обов’язково заспокойте та скажіть їм наступне: вашим і нашим дітям зовсім не обов’язково стріляти в людей, аби їх вбивати чи наносити страшні рани.
Нагадайте своїм дітям, що пройде десять років, і ця вулиця Грушевського у Києві та люди, по яких вони стріляють, переслідуватимуть їх у кошмарах кожної ночі. Причому в таких кошмарах, які сняться тільки тим, хто скоює вбивство.

Ми всі українці й розуміємо, що у наших дітей немає іншого вибору. Бо скрізь за ними дивляться їхні офіцери, і покарання за невиконання наказів – протистояти демонстрантам, буде страшним.
Тож скажіть своїм дітям, які нині стоять проти протестуючих, так: перед вами такі ж самі люди, як ваші брати, сестри, батьки та матері. Їх не потрібно вбивати і стріляти по них теж непотрібно. І ризикувати своїм життям заради цієї влади, яка нічого гарного нам всім не принесла – теж не потрібно. Буде нова влада і краща. А в командирів своє життя, у вас молодих людей – своє. А жоден ваш начальник нового життя вам не дасть, і жоден не позбавить вас від нічних кошмарів.

Тож скажіть своїм дітям так: примушують стрілять – стріляйте. Але не по людях стріляйте, а повз них – у повітря чи в землю. Примушують бити людей: діставайте кийки, стукайте ними по щитам, але людей самих не бийте. І не просто не бийте, але не підходьте до пікетувальників, бо вони такі ж як і ви, вони борються за всіх нас, й не варто ризикувати життям.

Ви кидаєте гранати – кидайте, але не в людей, а туди де їх немає.
У ваших командирів є різні накази, але антилюдські їхні команди просто не виконуйте. Слухайте їх, але не виконуйте. Робіть вигляд що послухали, але не виконуйте. Чужа кров на ваших руках – не потрібна ні нам, вашим батькам, ні вам - нашим дітям.»