Кременчужани прощалися з Героєм Олександром Поросюком

30 квітня Кременчук прощався з 37-річним добровольцем Олександром Поросюком, який загинув 27 квітня від мінометного обстрілу під Волновахою.

Народився Олександр 29 вересня 1977 року в Кременчуці. Навчався в школі й після восьми класів закінчив 29 училище за фахом - кухар. Працював у військовій частині Кременчука. Зустрів свою майбутню дружину Ірину, разом виховували доньку, але не довго тривало їх щастя. Після смерті дружини сам виховував доньку. У нього залишилася 14-річна донька, брат та батьки.

Закінчив Київський заочний інститут - факультет психології і працював за фахом в соціальній службі Кременчука. Після скорочення штату 10 березня 2015 року пішов добровольцем воювати за незалежність України на східний фронт.

Олександр у складі 72 окремої бригади у взводі матеріального забезпечення танкового батальйону працював кухарем.

Як розповіли вчителі Олександра, він з дитинства був патріотом, був першим на суботнику, в навчанні. Хлопців у класі було мало, а дівчаток багато, але з хлопцями носилися як з “писаною торбою”. Він був сонячним, тепер Олександр буде жити в своїй доньці і майбутніх онуках.

“Олександр був добрим, він допомагав сім'ям в тяжких життєвих обставинах, був закріплений на Молодіжному завжди відгукувався, допомагав іншим. Коли потрапив під скорочення, ми йому пропонували декретне місце, але він відмовився”, - зазначила Світлана Пищита.

Класний керівник Валентина Павлівна та однокласники розповідають, що Саша ніколи не ховався за спинами інших, був прямим. Показуючи шкільні фото згадували моменти дитинства, дискотеки. Кажуть, Олександр був завжди веселим, ніколи не хотів, щоб його жаліли.

Олександр Поросюк на фото зліва

У міському Палаці культури прощалися з Героєм кременчужани, рідні, бойові побратими, а також представники влади.

Після прощання в Свято-Миколаївській церкві, де відбулася панахида, загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали в секторі героїв АТО.

Як раніше писав "ТелеграфЪ", напередодні пізно вночі 29 квітня - близько 02.00 зустріли Олександра Поросюка, щоб супроводити в рідне місто.