Рейд у 470 км, в якому були і кременчуцькі бійці, увійшов в історію військової справи, як найдовший рейд у світі
30 березня до Кременчука приїжджав Герой України майор Ігор Герасименко. Командир 5 БТГр (батальйонно-тактичної групи) 81-ї окремої аеромобільної бригади розповів кременчуцьким школярам про бойові будні, а також про легендарний рейд по тилах ворога у 470 км. В цьому рейді були і кременчуцькі бійці.
Майор Ігор Герасименко розповів, про проблеми на війні, серед яких інформаційна війна.
- Навіть в Авдіївці більше російських каналів, які ми називаємо "сєпар ТV". Ближче до Харкова люди розуміють, що це не громадянська, а російсько-українська війна. Це війна Росії нашими руками. На жаль, ми не можемо це донести до людей, - додав Ігор Герасименко.
Герой України розповів про найдовший у світовій військовій історії рейд по тилах ворога. Тоді бійці проїхали ворожим тилом на кордоні з Росією, знешкодили по дорозі угрупування бойовиків, захопили кілька танків та повернулись на базу. Цей рейд у 470 км увійшов в історію військової справи.
- Ми заходили в Лисичанськ. Далі було поставлене завдання видвинутися і забезпечити вихід підрозділам, які знаходилися в Ізварине. Вони були замкнені підрозділами російських військ і сепаратистів. Задача була пройти по тилах ворога і забезпечити вихід наших бійців. Щоб ви розуміли, це був маленький Іловайськ. У них (російських військ, - ред.) не вийшов котел, адже ми встигли вчасно, - розповів Ігор Герасименко.
У документальному фільмі з одноіменною назвою детально описано рейд, про який розповідав Герой:
На зустрічі з І.Герасименко кременчужанин Павло Ігорович, який також був у легендарному рейді, поділився з "Телеграфом":
- Наш командир 95-ї бригади Михайло Забродський, тепер він командувач ВДВ Збройних Сил України їздив з нами на серйозні завдання. Після того, як ми звільнили Слов'янськ - пішли у важкий рейд. Він тривав близько 2 місяців. За цей час у нас не було можливості навіть вмиватися. Їли на ходу. Адже рух - це безпека. Запасів води майже не було. Лише 1-1,5 літри на людину. Приходилося ділитися з побратимами за потреби водою та продуктами. Ми звикли, адже на горі Карачун були у схожих умовах. Важкого для нас майже нічого не було. Більшість хлопців, які в 95-й бригаді служили. За рахунок того, що командири були поруч, ми не падали духом. Всі командири і замполіти їздили з нами, не залишались у штабі. Командири, які заслужено отримали нагороди та звання.
На зустрічі із кременчуццькими школярами військовим подарували солодкі подарунки та малюнки від дітей, ніж для Ігоря Герасименка від кременчуцьких ковалів. А після заходу передали відремонтований автомобіль “Спартан”.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.
Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!