Бережи вуха змолоду: 29 маленьких кременчужан з вадами слуху стоять на обліку

3 березня Всесвітній день охорони слуху. Як і сліпота, зниження слуху (приглухуватість і глухота) – серйозна соціальна проблема. Люди з проблемами слуху перестають спілкуватись навіть за допомогою письма (оскільки це дуже обтяжливо), замикаються у собі. Часто вони викликають сміх та глузування оточуючих, що ще більше віддаляє цих людей від суспільства.

Зниження слуху може бути частковим (приглухуватість) або повним (глухота). У Кременчуцькій дитячій лікарні станом на 1 січня 2017 року на обліку з вадами слуху перебуває 29 маленьких кременчужан. За інформацією лікаря-отоларинголога Кременчуцької міської дитячої лікарні Руслана Германа, протягом року вперше стали інвалідами – 4 дитини.

Порушення слуху викликаються широким спектром біологічних та екологічних чинників.

Різновиди порушень слуху:

- кондуктивні порушення зазвичай пов’язані із проблемами у зовнішньому чи середньому вусі. До них відносять обтуруючу слуховий прохід сірчана пробка, набряк шкіри при зовнішньому отиті, порушення рухливості барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок, які найчастіше виникають внаслідок рецидивів гострого або хронічного середнього отиту. Існує також деякі інші захворювання або стани, які призводять до вад слуху, серед них: посттравматична перфорація барабанної перетинки, отосклероз, а також транссудативні або рубцеві зміни у барабанній порожнині, які пов’язані із порушенням функції слухової труби.

- сенсоневральна приглухуватість або глухота пов'язані переважно із проблемами внутрішнього вуха або слуховим нервом. Як правило, це незворотні або досить тривалі відносно регенерації порушення, які потребують негайного лікування. При цьому щодобове зволікання від початку лікування знижує його ефективність щонайменше на 5 відсотків. Іноді такі порушення вимагають спеціальних заходів реабілітації хворих, зокрема використання слухових апаратів.

Сенсоневральні порушення слуху можуть викликатись надмірним шумом, деякими інфекційними хворобами, антибіотиками аміноглікозидного ряду або стрептоміцином і рядом сечогінних препаратів, а також впливом промислового, побутового і транспортного шуму, спадковою патологією, віковими атрофічними змінами в периферичних і центральних відділах слухового аналізатора.

Доведено, що у людини частота виникнення набутих вад слуху зростає з віком: у новонароджених зустрічається лише у 2-3 %, до 18 року життя вже у 5 %, із 19 до 44 років життя – у 4,5-5 %, із 45 до 64 років життя – у 14 %, із 65 до 74 років життя – у 23 %, а понад 75 років – у 35 %.

На сьогодні в Україні існують програми для медичної реабілітації дітей із вадами слуху. У дошкільні навчальні заклади для дітей із порушеннями слуху зараховуються діти віком від 2 років глухі та зі зниженим слухом (середня втрата слуху в мовному діапазоні від 30 до 80 децибелів) при збереженому інтелекті.

Для глухих дітей і для дітей зі зниженим слухом створюються окремі групи. Комплектування груп, як правило, здійснюється за віком дітей з урахуванням їх мовленнєвого розвитку. Дитина зі значними залишками слуху (без сформованого мовлення) у перший рік перебування у дошкільному навчальному закладі може відвідувати групу для глухих дітей з обов'язковою організацією з нею індивідуальної корекційно-відновлювальної роботи. Після цього психолого-медико-педагогічна консультація визначає можливість переведення її в групу для дітей зі зниженим слухом.

Дитина, яка внаслідок часткової втрати слуху має порушення мовлення, часткове або повністю збережене мовлення при втраті слуху, зараховується до дошкільного навчального закладу (групи) для дітей зі зниженим слухом.

Захворювання, які призводять до зниження чи втрати слуху, є однією із найсерйозніших медичних та соціальних проблем. Оскільки слуховий аналізатор є одним з найінформативніших щодо навколишнього світу, поряд із зоровим аналізатором, зниження слухової функції, не кажучи про її втрату, значно погіршує якість життя, порушуючи становище людини в суспільстві, обмежує її у виборі фаху та нерідко призводить до виключення із соціуму.