10 грудня - Всесвітній день футболу: як магічна «7» вплинула на футбол у Кременчуці

Сьогодні, 10 грудня, відзначається Всесвітній день футболу. Старший науковий співробітник Кременчуцького краєзнавчого музею Вікторія Ширай підготувала цікавий матеріал про історію футболу у Кременчуці. Отже...

Три, шість, сім, тринадцять… 
Це не лічилка. Кажуть, деякі числа мають щось магічне. Можливо, так воно і є; особливо для кременчуцьких футболістів. Так склалося, що визначальними в історії футболу нашого міста стали роки, які закінчувалися на «7». Самі упевніться.

Мабуть, багато хто, а особливо старше покоління, пам’ятають фільм «Зелений фургон» і сюжет про зародження футболу в Одесі. У нашому місті перший футбольний матч відбувся в 1912 році. На примітивному футбольному полі замість м'яча ногами били кулю, зроблену з ганчірок, а воротами слугували два стовпи й натягнута між ними зверху мотузка.

Станом на 1917 рік у місті на досить пристойних футбольних полях змагалися вже зіграні спортивні колективи: перша приватна збірна технічного училища, команди міського реального училища, залізничного технічного училища, Олексіївського комерційного училища та команда радистів. На жаль, спогадів про переможців футбольних баталій Кременчука 1917 року не залишилося (згадайте, що це був за рік!). 

Через десять років, у рамках Всеукраїнської спартакіади, 2 червня 1927 року у Полтаві на спортивному майданчику ОРПС відбувся футбольний матч між Полтавою та Крюковом, у якому, на жаль, перемогли полтавці 1:0. Але потрібно наголосити, що Кременчук уперше відзначився на обласному рівні.

Сезон 1937 року був сповнений різноманітних футбольних матчів. Три дні, з 23 по 25 липня, у Кременчуці проходили змагання спортсменів Кременчука, Сум, Куп’янська і Полтави. Перше місце у змаганнях футболістів посіла збірна команда Полтави, яка перемогла команду Кременчука 4:2.

Це були останні змагання команд цих міст у складі Харківської області, оскільки 22 вересня 1937 року постановою уряду була утворена Полтавська область. 

Після завершення Другої світової війни з новими силами розпочалися натхненні роки кременчуцьких футболістів, сповнені перемог. 

В 1947 р. у Полтаві відбулася перша післявоєнна обласна конференція з футболу. На ній вирішувалося питання щодо реорганізації системи управління цим видом спорту, а саме – заміни спортивного відділу в обласному спорткомітеті на секцію (федерацію). До першого складу президії ввійшли полтавець Матюшенко, кременчужанин Семен Харченко і миргородець Бродський. 

У цьому ж році на заводі «Дормаш» з’явилася футбольна команда «Рот фронт», яка виступала на міських і обласних міжкомандних зустрічах; протягом тридцяти років вона була кращою у місті.

В 1947 році шляхмашівці успішно виступили у першості України серед підприємств машинобудування і стали другими призерами. Кращими футболістами були Василь Боженко, Володимир Шумейко, Борис Кулішов, О. Бєляєв, В. Головльов («Чіп»), В.Рюмін («Клямба»), В. Кочерженко, В. Гапон, І. Івко («Ріпа»), М. Ходос, В. Безуглий, П. Кузьменко, М. Пузир та інні. Вони були молодими, вправними, азартними, відданими своєму спортивному захопленню.

Інша кременчуцька команда - «Дзержинець» - 12 червня 1947 р. взяла участь у чемпіонаті області, і в першій зоні зіграла із градизьким «Спартаком» з красивим рахунком 7:0. Провідними гравцями вагонобудівників були тренер Олександр Донченко, Іван Кожем`яка, Казначеєв, Бойко, Рум'янцев. Вони були улюбленцями вболівальників.

У цьому ж чемпіонаті в третій зоні зіграли між собою команди «Енергія» (Полтава) – «Спартак» (Кременчук) – 0:2. За «Спартак» грали Костянтин Ілліч Єфименко, Павло Ілліч Дудніченко, Семен Борисович Берман. 

Три дні, з 27 по 29 червня, на полтавському стадіоні «Динамо» переможці зон в одноколовому турнірі розігрували нагороди першості. У перший день фінального турніру футболісти гребінківського «Локомотива» розійшлися миром із кременчуцьким «Дзержинцем» – бойова нічия 4:4. Наступного дня відбулася зустріч кременчуцького «Дзержинця» з полтавським «Динамо». Гра проходила енергійно. Перші два м’ячі забили кременчужани. Один динамівці сквитали з 11-метрового штрафного удару, а потім забили у ворота кременчужан другий м’яч. Зустріч закінчилася нічиєю з рахунком 2:2. 

Десять років по тому, 20 липня 1957 року, до нашого міста завітали київські майстри футболу. На стадіоні «Авангард» (Крюків) відбулася товариська зустріч між командами київського «Динамо» (майстри класу «А») та крюківською командою «Авангард» (вагонобудівний завод). У Крюкові ця команда виступала вперше. З результатом 5:3 на користь динамівців закінчився цей цікавий поєдинок. Хорошу гру показали авангардівці А.Кочуєв (він забив перший гол), Б.Єфіменко і Ю.Пилипенко, які теж майстерно послали м’ячі у ворота гостей. Воротарем команди «Авангард» був Наполов. Згідно з рішенням республіканського комітету фізкультури, команда «Авангард» була включена в розіграш першості України з футболу на 1957 рік. Команда зіграла на рідному стадіоні в першій зоні з командами «Колгоспник» (Черкаси), «Машинобудівник» (Київ), «Торпедо» (Суми) і командою з м. Чернігова.

В цьому ж році 1 вересня на стадіоні Крюківського вагонобудівного заводу відбулися всесоюзні змагання футбольних команд низових колективів ДСТ «Авангард». Між собою зіграли команди м. Орська і Крюкова. Наступного дня між собою зіграли Крюків і Челябінськ (10:2 на користь крюків`ян).

Півстоліття тому, у 1967 році, за статистикою, у Кременчуці грали в футбол понад 4000 чоловік. 1967 рік став знаковим і урожайним для кременчужан. Футболісти порадували вболівальників чудовою грою. Так, у фіналі республіканських змагань, який пройшов у Херсоні, не програвши жодного матчу (три перемоги і дві нічиї), кременчужани лише за різницею забитих і пропущених м’ячів поступилися дніпропетровській команді і посіли друге місце. Кращим захисником турніру було визнано кременчужанина Миколу Савенкова. Фахівці також високо відзначили гру в півзахисті гравців «Дніпра» Євгена Бученка і Бориса Трефілова.

Непоганих успіхів добилася команда «Авангард». Вона завоювала четверте місце в республіці серед команд колективів фізкультури. Авангардівці стали чемпіонами і володарями кубку області, переможцями бліцтурніру з футболу.

У квітні цього ж року на стадіоні «Дніпро» наша команда була учасником розіграшу Кубку СРСР з футболу. Хорошу гру команда «Дніпро» (Кременчук) показала 20 квітня в грі з командою «Волга» (Горький). У другому таймі на 5-й хвилині Хом’яков забив гол у ворота гостей. Красивим сильним ударом Арутюнян забив другий гол, чим зафіксував перемогу кременчужан.

В 1967 році стадіон «Дніпро» був у центрі уваги любителів футболу нашого міста. За одну декаду відбулися чотири матчі першості країни з футболу серед майстрів класу «Б». Кременчуцькі футболісти на своєму полі зустрічали севастопольців, новокаховців, нікопольців. Зустрічі закінчилися перемогою дніпровців. Так, 31 серпня «Дніпро» приймав одну з найсильніших команд «СКЧФ» (Севастополь). На 3-й хвилині другого тайму Юхим Сприкут (№10) відкрив рахунок 1:0. 3-го вересня кременчужани зустрілися з командою «Енергія» (Нова Каховка) - 5:1, а 7 вересня відбулася гра між командами «Дніпро» і «Трубник» (Нікополь), яка завершилася рахунком 2:1. Через три дні дніпровці змагалися з командою «Дунаєць» (м. Ізмаїл). Гра закінчилася з рахунком 2:0 на користь кременчужан. До команди «Дніпро» увійшли досвідчені футболісти Іван Барамба, Микола Савенков, Юрій Хом’яков, Віктор Берест, Євген Бученко, Юрій Показ, Анатолій Скурський і Юхим Сприкут.

Окрасою всього футбольного сезону 1967 року з упевненістю можна назвати гру 1/16 фіналу з київським «Динамо» (старший вік) - чемпіоном і володарем Кубку СРСР, учасником Кубку європейських чемпіонів, у складі якого виступали майстри високого класу.

Гра відбулася 12 вересня. Один гравець з цієї команди брав участь у вікопомному «матчі смерті» 1941 року в тимчасово окупованому Києві! Це був майстер спорту СРСР Макар Гончаренко.

Гра проходила в Кременчуці й викликала небувалий ажіотаж: квитки були розкуплені заздалегідь, автозаводський стадіон «Дніпро», розрахований на 20 000 місць, не зміг вмістити всіх бажаючих. Кременчужани, на жаль, програли цей матч з рахунком 0:2, втім, при цьому показали себе з найкращого боку, продемонструвавши добротний футбол і грамотну підготовку до ігор з таким суперником.

В цій грі до складу нашої команди входили: Барамба, Берест, Савенков, Єрьомін, Хом’яков, Скурський, Показ, Алексєєв, Стеценко, Сприкут, Мартиненко. Тренер - Е.П.Леонтович.

Київське «Динамо» представляли: Рудаков, Щегольков, Соснихін, Островський, Сабо, Турянчик, Бишовець, Серебряников, Медвідь, Біба, Хмельницький і вже згаданий Гончаренко. Тренер - В.А.Маслов.

Про цей легендарний матч місцева преса писала: «Так, це був день справді великого футболу у нашому місті. Вболівальники Кременчука з нетерпінням чекали приїзду гостей – футболістів київського «Динамо» — чемпіона і володаря Кубку СРСР. І ось зустріч – 1/16 фіналу розіграшу Кубку країни. Зустрілися київське «Динамо» і кременчуцьке «Дніпро». Інтерес до цієї зустрічі був великий, весь стадіон був вщент заповнений вболівальниками. Гра проходила у хорошому темпі, атакували обидві команди. Майстерність і перевага киян були безсумнівними. Але треба віддати належне і дніпровцям. Добре грали захист «Дніпра», воротар Барамба, чудово показали себе Показ, Савенков, Скурський. Однак нашим нападаючим не вистачало техніки, хоч моменти для взяття воріт були. 2:0 на користь киян – результат цього поєдинку». 

Після найцікавішої гри запекла боротьба футболістів на першість країни з футболу серед команд майстрів класу «Б» продовжувалася. Так, 9 жовтня кременчуцький «Дніпро» приймав ужгородських футболістів – команду «Верховина».

Наші футболісти грали злагоджено, сміливо йшли в атаки. В результаті перемога – 2:0. Перший м’яч забив на 25-й хвилині першого тайму Арутюнян. Другий – на 20-й хвилині другого тайму забив Сприкут. 

12 жовтня на стадіоні автомобільного заводу проходив черговий матч. «Дніпро» приймав «Нафтовик» з Дрогобича і наніс йому поразку з переконливим рахунком 5:1. Вже на 5-й хвилині Юхим Сприкут відкрив рахунок. На 15-й хвилині гості відіграли цей гол. Але через хвилину Сприкут знову забив м’яча у сітку дрогобичан. Ще через дві хвилини в результаті красивої комбінації Юрій Показ забив третій гол у ворота гостей, а на 35-й хвилині четвертий гол знову забив Сприкут. У другі половині гри гол з пенальті забив Голоян.

15 жовтня 1967 року відбулася остання вирішальна гра серед футбольних команд майстрів класу «Б».

«Дніпро» (Кременчук) приймав «Спартак» (Івано-Франківськ). Перший м’яч на 15-й хвилині першого тайму забив Трефілов. Спартаківці зрівняли цей рахунок. Однак за порушення правил їм було призначено пенальті, який успішно реалізував Голоян. 2:1 на користь дніпровців – такий результат зустрічі.

У підсумку команда «Дніпро» стала бронзовим призером першості УРСР серед команд класу «Б» і піднялася у вищу лігу.

За 1977 рік, на жаль, нічого знаменного у футбольному житті міста не відбулося. Кременчуцькі команди проводили чемпіонати міста і брали участь в обласних матчах, шліфуючи свою майстерність. 

А ось футбольні баталії тридцятирічної давнини можуть привернути особливу увагу читача. Рік 1987 почався цікавими іграми. У лютому відбувся перший офіційний турнір «Зима-87», проведений обласною радою ДСТ «Колос» на засніжених полях Пирятина і Гребінки. У Пирятині виступали команди «Сула» (Лохвиця), «Нафтовик» (Пирятин) і «Кремінь» (Кременчук). Наші земляки виступили успішно, вигравши в лохвичан 1:0 і пирятинців 3:0. Фінальний поєдинок закінчився переконливою перемогою кременчужан з рахунком 6:0. Заслуга в цьому всіх гравців «Кременя» і, зокрема, молодого тренера Віктора Береста. Голи у ворота суперників забивали Ігор Мартиненко – три, Сергій Дружко – три, по одному Віктор Прописвіт, Юрій Палієнко, Володимир Хлань, Валерій Андрейченко, Вадим Гальченко та Анатолій Думашин. 

Ще однією подією, якою відзначився цей рік, були нововведення в команді «Кремінь». У сезоні 1987 р. команду очолив заслужений майстер спорту СРСР і заслужений тренер УРСР - Віктор Трохимович Фомін. Віктор Олександрович Берест йому допомагав як старший тренер. У команду були запрошені гравці: А. Горбик («Металіст» Харків), М. Латиш («Динамо» Москва), В. Шельменко, Ю. Авраменко та ін. 

У цьому році наша команда брала участь у першості республіки з футболу серед команд колективів фізкультури.

У четвертому турі наші земляки приймали спортсменів київського «Більшовика» на стадіоні «Вагонобудівник».

З перших же хвилин зустрічі наші земляки повели атаки на ворота суперників. До складу команди входили нападаючі Сергій Шаманський, Олександр Горбик, Ігор Мартиненко. На 28 хвилині другої половини гри Анатолій Матяш відкрив рахунок. Через дві хвилини Юрій Авраменко подвоїв його. А потім Вадим Шельменко, Василь Уткін довели рахунок до 5:0. 

У п’ятому турі кременчужани приймали футболістів черкаського «Темпу». Наступна гра відбулася між нашим «Кременем» та кіровоградським «Радистом». На 10 хвилині рахунок відкрив Сергій Шаманський, через 5 хв. його подвоїв з 11-метрового Олег Зубов, а ще через 20 хв. Юрій Аврамов довів рахунок до 3:0. І лише на останній хвилині першого тайму кіровоградець Віктор Камінський відквитав один м’яч. У другому таймі команди обмінялися голами (Ігор Мартиненко та Ігор Різниченко). Отже, вигравши 4:2, «Кремінь» знову очолив турнірну таблицю. У наших земляків, як і в кіровоградців, було 11 очок, але «Кремінь» провів на одну гру менше.

В останньому матчі першого кола «Кремінь» приймав спортсменів пирятинського «Нафтовика» - дебютанта 4 зони першості України з футболу серед команд колективів фізкультури. Зустріч пройшла при ігровій і територіальній перевазі господарів поля, проте перемогли наші земляки. Гол на 28 хвилині забив Вадим Гальченко.

Довго сперечалися за лідерство спортсмени кіровоградського «Радиста» і наші земляки. Кременчужани все ж стали на чолі турнірної таблиці.
До речі, свій перший матч на новому стадіоні київські футболісти провели саме з «Кременем», зібравши чимало вболівальників.

«Кремінь» в першому колі встановив своєрідний рекорд, показавши високу результативність: забито у ворота суперників 23 м’ячі – найбільше серед усіх команд чемпіонату.

Наступного тижня «Кремінь» приймав спортсменів криворізького «Інгульця». У першому матчі на полі було зафіксовано нульову нічию. Безрезультатно закінчилася і перша половина матчу-відповіді. Після перерви ж голи посипалися, мов з рогу достатку. Спочатку капітан команди Ігор Мартиненко, а потім майстер спорту Микола Латиш і майстер спорту Олександр Горбик провели у ворота гостей чотири м’ячі, практично вирішивши долю матчу. Перемігши з рахунком 4:1, «Кремінь» продовжував очолювати турнірну таблицю.

В жовтні команди фінальної групи, розігравши звання чемпіона республіки з футболу серед колективів фізкультури і єдину путівку до української зони майстрів другої ліги класу «А», провели останній ігровий тур 1987 року. Зустрілися кременчуцький «Кремінь» і «Дніпро» із с. Геронімівка Черкаської області. Але тут з рахунком 2:1 перемогли черкащани. 

Ще однією подією для футбольного життя Кременчука стало проведення на стадіоні «Вагонобудівник» з 22 по 29 серпня зональних змагань Всесоюзного турніру з футболу на приз «Надія», в якому взяли участь футболісти 1970-71 р.н. Тут грали чемпіони світу, футболісти, які в складі збірної команди країни завоювали золоті медалі переможців світової першості в Монреалі.

У Кременчуці переможцем зони стали юні футболісти збірної України, які набрали 8 очок з десяти можливих, другими стали представники Грузії.

Гордістю 1987 року стала перемога команди «Кремінь» у чемпіонаті СРСР серед КФК (аматорська футбольна ліга).

І як підсумок. Футбольне життя у Кременчуці завжди вирувало. Майже кожна «сімка» у кінці року (1927, 1937, 1947, 1967, 1987) була значущою в житті кременчуцького футболу. 

А які перемоги відбулися в поточному році - ви й самі знаєте. 

Отже, із Всесвітнім днем футболу, кременчуцькі чемпіони! 

І Вас зі святом, дорогі уболівальники! Адже без вашої підтримки, мабуть, і не було б таких славних та хвилюючих моментів у кременчуцькому футбольному житті!