7 Героїв АТО втратив Кременчук у 2017 році

Кременчук за минулий рік втратив 7 військовослужбовців у зоні проведення антитерористичної операції. На передових позиціях загинуло троє кременчужан та 4 бійців Кременчук втратив в тилу від хвороб та ДТП. За три роки російсько-української війни Кременчук втратив близько 60 військовослужбовців.

Загинули на передовій

Дмитро Мовчан

Народився 12 лютого 1978 року у с. Рокитне Кременчуцького району. Разом з батьками у дитинстві переїхав до Кременчука. Після закінчення школи №30 вступив до Кременчуцького льотного коледжу. Кадровий офіцер здійснив останній політ 26 березня в районі населеного пункту Малинівка, неподалік Краматорська. У результаті падіння військового вертольоту Мі-2 загинули п'ятеро людей: троє членів екіпажу і двоє пасажирів. Разом з кадровим офіцером Мовчаном загинули: командир підполковник Євген Волошин, борттехнік старший лейтенант Роман Кондул, а також полковники Валерій Мельник та Віктор Калитич.

Ігор Шаповал

Народився 18 травня 1975 року у Кременчуці. У 1992 році закінчив Світловодську загальноосвітню школу №1, навчався у Дніпровському училищі МВС України. У 2005 році закінчив Національну академію МВС України. З 1997 по 2007 рік працював в органах внутрішніх справ МВС на посаді оперуповноваженого карного розшуку. З 18 серпня 2015 року по 10 жовтня 2016 року служив у 42-му окремому мотопіхотному батальйоні розвідником. Через деякий час після демобілізації вирішив продовжити військову службу за контрактом у 57-ій окремій мотопіхотній бригаді. Командир розвідувального відділення 57-ої окремої мотопіхотної бригади загинув 10 серпня під час виконання військового обов’язку в зоні проведення АТО.

Померли

Валерій Рукавішников

Народився 5 квітня 1961 року. З 2014 року служив у зоні АТО на луганському напрямку водієм 92-ї бригади. Кременчужанин помер вдома 4 січня від гіпертонії.

Петро Боцула

На фронт Петро Боцула потрапив у другій хвилі мобілізації 28 серпня 2014 року. Після зборів у Полтаві потрапив до 8 ОАСР, яку одразу кинули в Іловайський котел. Але Петру Боцулі не вдалося потрапити до побратимів, саме тоді у нього був перший серцевий напад. Рятувати життя українським солдатам на передовій довелося не довго, адже за станом здоров'я комісували 22 листопада 2014 року. Але «Батя» не покидав своїх бойових друзів. Навіть знаходячись у тилу він намагався кожного підтримати. Він розуміючи як важко хлопцям знаходив у тилу необхідні речі для хлопців.

Костянтин Максюта

Народився 8 червня 1979 року. З 19 березня 2014 року боронив незалежність у лавах Збройних Сил України. З 18 березня 2015 року був стрільцем у військовій частині В-0849. З 14 серпня 2015 року по 20 жовтня 2016 року — водієм. 6 квітня 2017 року помер вдома від серцевого нападу.

Руслан Кирніс

Руслан родом з села Бурімка Семенівського району, хоча останнім часом проживав у Кременчуці. У складі 107 артилерійського полку брав участь у бойових діях на території Донецької області, під час яких отримав інвалідність другої групи. Довготривале лікування й невтішний вирок - онкологія. Руслан став одним з перших госпіталізованих до паліативного відділення 2 міської лікарні (хоспісу). 17 травня, близько 2 години ночі в хоспісі кременчуцької лікарні №2 помер в лікарні. У військового залишились маленький син та батьки.

Валерій Коноваленко

Народився 27 квітня 1992 року у селі Погреби. У 2013 році Валерій прибув на службу до 107 реактивного артилерійського полку. Водій-механік ніс службу, поки у 2014 році «зелені чоловічки» з Російської Федерації не захопили Крим. Валерій разом з побратимами виїхали до Криму, а згодом брали участь у бойових діях на території Донецької області. З 2016 року Валерій стає командиром відділення збору зберігання та транспортування. 6 липня загинув у ДТП біля села Гориславці. Валерій за кермом ВАЗ-2110 «в лобову» зіткнувся з фурою. За попередньою інформацією, «десятка» раптово виїхала на «зустрічну», водій вантажівки намагався піти від зіткнення на узбіччя, але після зіткнення перекинувся. Військовий загинув на місці.