«Всі негаразди він сприймав з посмішкою», - друзі про померлого у Кременчуці АТОвця Ігоря Мусійко

20 лютого у Міському палаці культури кременчужани попрощалися з 39-річним сержантом 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Ігорем Мусійком. Кременчужанин при трагічних обставинах помер 16 лютого неподалік залізничної станції у Крюкові.

Ігор Мусійко родом з Хорольського району, народився 24 січня 1979 року в селі Миколаївка Полтавської області. Отримав освіту слюсар-сантехнік штукатур. Проживав з родиною у Кременчуці. Працював на підприємстві «Фероліт» у Горішніх Плавнях. Наприкінці місяця готувався поїхати на заробітки закордон, всі документи були вже підготовлені, але життя обірвалося.

- Працював з Ігорем разом на одному підприємстві «Фероліт». Він працював у нас газорізальником. Завжди був веселим, ніколи не бачили, щоб він був сумний, завжди посміхався. Працював багато. Постійно був на роботі, - згадує колега Віктор.

Колега з підприємства «Фероліт» Віктор

З 12 лютого 2015 року до 8 квітня 2016 року Ігор Мусійко у складі в/ч А1126 служив у зоні проведення АТО Донецької області.

Побратим Федір, який разом з ним працював і мобілізували їх в один час, але в різні частини, підтвердив, що Ігор завжди сприймав всі негаразди з усмішкою.

- Нас разом мобілізували на війну. Коли повернулися, знову зустрілися і продовжили товаришувати. Сприймали як необхідне те, що потрапили в зону АТО. Служили ми в різних бригадах, але в одному роді військ в Десантно-штурмових військах. Він у 25-й бригаді, а я у 80-й, - розповів побратим Федір. - Ігор завжди був позитивний, всі негаразди сприймав з посмішкою, ніколи ні про кого злого не сказав. Негаразди у всіх бувають, але він завжди був на позитиві.

Друг і побратим Микола Винниченко з позивним «Виня» згадує, що саме він придумав позивний Ігорю - «Таксист».

В Миколи багато спільних фото з Ігорем, які він з сумом гортав в телефоні, згадуючи як разом служили під Донецьком, як разом готували смажену картоплю на буржуйці та підтримували один одного.

Попрощатися з Ігорем Мусійком у Міський палац культури прийшли рідні, друзі, побратими, колеги з роботи та представники влади на чолі з мером. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі автомобільна колона супроводила тіло до Свіштовського кладовища, де поховали бійця у секторі Героїв АТО.