БлогЪ: непублічні чиновники мерії Кременчука взялися визначати публічний інтерес до теми звалища

Із 2008 року «ТелеграфЪ» пише про санацію Деївського звалища. Точніше — про те, як планувалося проводити його дегазацію, виробляти електроенергію з біогазу, потім будувати сміттєпереробний завод... І навіть про те, що виробленої електроенергії вистачить на освітлення Раківки. І про те, як КАТП зароблятиме на смітті та оновлюватиме комунальний парк транспорту.

Аж раптом через 10 років, коли міська рада «продинамила» німецького інвестора, а на звалище у зовсім не прозорий спосіб зайшла новостворена у Кременчуці фірма — ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ КРЕМЕНЧУК». І стало зрозуміло, що КАТП зароблятиме «копійки» на новому контракті з новим інвестором, нам дали зрозуміти, що годі цікавитися цією темою... І договір на дегазацію звалища нам не дадуть.

Той, хто слідкує за темою, може здивуватися, адже ми вже порівнювали два документи: проект договору з потенційним німецьким інвестором, який проходив конкурс та якого не затвердила міська рада, і чинний договір КАТП 1628 з ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ КРЕМЕНЧУК». Цей договір ми сфотографували під час засідання земельної комісії — його дав сфотографувати голова земельної комісії Руслан Ульянов. Тобто якщо документ доступний депутатам (а вони мають такі самі права, як і решта членів територіальної громади), то він апріорі не є ні секретним, ні конфіденційним.

І право будь-якого члена територіальної громади (не лише журналіста) не клянчити цей договір у депутатів, а отримати у цивілізований спосіб — тобто за інформаційним запитом, як це передбачає Закон України «Про доступ до публічної інформації». Тому ще до засідання земельної комісії, коли «виплив» цей договір я, як журналіст, 1.03.18 р. направила інформаційний запит до КАТП 1628. З метою уникнення непорозумінь у трактуванні законодавства у запиті я зацитувала Постанову ВАСУ від 29.09.2016 р. №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації». Якщо пояснити простою мовою, то полігон відходів — теж комунальне майно, а відповідно, угода на його дегазацію, яку я запитувала, є публічною інформацією.

Натомість отримала відмову.

Не погодившись з відмовою, я направила скаргу до міського голови Кременчука Віталія Малецького. Одночасно я оскаржила відмову в наданні інформації Уповноваженому з прав людини.

У скарзі (окрім посилання на наявну судову практику) я навела вагомі аргументи: чому саме запитувана нами інформація являє публічний інтерес. Зокрема, про те, що КАТП-1628 у зв’язку з укладеною угодою на дегазацію полігону ТБВ, яку я запитувала, опинилося в епіцентрі скандалу, пов’язаного з можливим порушеннями інтересів територіальної громади, введенням громадськості в оману та корупційного порушення при укладенні угоди. На додачу я навела посилання на низку матеріалів на сайті telegraf.in.ua.

У скарзі я просила:

• Визнати протиправними дії директора КАТП 1628 С.О. Шияна щодо відмови надати мені копію угоди (угод) з усіма додатками на дегазацію полігону ТБВ та використання комунального майна полігону між КАТП-1628 та ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ КРЕМЕНЧУК».
• Зобов’язати розпорядника інформації, дії якого оскаржено, надати протягом 5 робочих днів з дня ухвалення рішення по цій скарзі запитувану публічну інформацію.
• Притягнути до дисциплінарної відповідальності директора КАТП 1628 С.О. Шияна за порушення вимог чинного законодавства України, а саме вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію» в частині надання інформації щодо володіння, використання та розпорядження комунальним майном.

Повний текст скарги можна скачати нижче.

skarga-do-mskogo-golovi-kremenchuk.doc [59 Kb] (cкачиваний: 7)  

Натомість минулого тижня поштою я отримала відмову у задоволенні скарги, підписану заступником міського голови Валерієм Декусаром, який опікується комунальними питаннями. Відповідь готувала працівниця УЖКГ М.Шаумян, яка (наскільки мені відомо) не є юристом. Чиновники, не зважаючи ні на судову практику, ні на наші аргументи про публічний інтерес до теми, «на глаз» та на власний розсуд визначили, що публічного інтересу до договору дегазації звалища немає!

Тобто у такий спосіб чиновники «начхали» не лише на наше право. Але й на ваше право, шановні читачі. Оскільки новини про тему звалища, про дії посадових осіб, які суперечать інтересам територіальної громади, про імовірні корупційні правопорушення, про введення в оману і громадськості й депутатів, за версією чиновників, не являють публічного інтересу. Ну, не треба нам з вами ворушити «вулик», і найняті громадою чиновники собі тихенько «рішають» справи, навіть вводячи в оману частину депутатів.

А що міський голова? Він самоусунувся від відповіді на скаргу, хоча саме він за законом «Про місцеве самоврядування» приначає та звільніє керівників комунальних підприємств і йому вони підконтрольні. Саме тому я й адресувала скаргу міському голові. І він чудово знав по існування цієї скарги, бо я говорила про неї на одному з брифінгів.

Але при цьому мер зайняв позицію «Нічого не бачу, нічого не чую, нічого нікому не скажу».

Зазначу ще один суттєвий момент: як уже було сказано, договір надали голові земельної комісії. Відтак, наданою відмовою міська рада ще й культивує вибіркове право на інформацію, що є порушенням наших з вами конституційних прав. Адже ми всі рівні, і депутати та працівники виконкому — не привілейована каста. І в питанні доступу до інформації не може бути підходу «Хочу — дам, хочу — не дам». Якщо договір (у інший спосіб, не за запитом) таки оприлюднений — міська влада визнала, що він є публічним. Відтак, ненадання цього ж документу за запитом я розцінюю як спробу цензури — тобто спроби замовчування суспільно необхідної інформації (у розумінні ст. 24 Закону України «Про інформацію». Цензура в Україні заборонена.

Тому я ще раз публічно звертаюся до міського голови з вимогою ретельно розглянути мою скаргу та надати адекватну відповідь. Шановний Віталію Малецький! Платники податків платять вам та вашим заступникам зарплати, вищі ніж у Президента та Прем'єра. І, я думаю, всі погодяться зі мною, що такі зарплати платять за РОБОТУ, а не за ВІДПИСКИ, які ви надсилаєте.

Також очікую розгляду скарги Уповноваженим — сподіваюся, що на директора КАТП складуть адміністративний протокол (а така практика уже є, у тому числі й у Кременчуці) та зобов'яжуть надати запитувану мною інформацію. За Законом (стаття 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення) неправомірна відмова в наданні інформації тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425-750 гривень).

Ми довго з нашим «Відкритим доступом» по-доброму виховували чиновників. Проводили навчання, пояснювали наші та їхні права, вели діалоги. Та настав час виховувати по-іншому. Далі буде.