Не баскетбольні пристрасті: розірвані майки, перехоплення гравців та закордонний досвід

Легенда кременчуцького баскетболу Анатолій Івакін цього року відсвяткував свій 70-річний ювілей. Палкий вболівальник, який не пропускає жодного матчу “Кременя”, стояв у витоків команд “Нафтохімік” та “Ситез”, саме за його підтримки кременчужани двічі поспіль завойовували бронзові нагороди чемпіонату країни у вищій лізі.

Перед стартом нового сезону “Телеграф” поцікавився в Анатолія Івакіна про перші кроки становлення баскетболу в Кременчуці, про смак перемоги та гіркоту невдач, як зміцнювався кадровий потенціал кременчужан та чого не вистачило втримати легендарні команди на плаву.

Застати Анатолія Дмитровича ми змогли лише на роботі, адже кожна хвилинка легенди кременчуцького баскетболу розписана. Затишна кімната з кількома столиками на яких розміщені стоси паперів. Один зі столів привертає неабияку увагу - на ньому маленький баскетбольний м'ячик.

- Анатолій Дмитрович, це, мабуть, ваше робоче місце, - поцікавилась у свого співрозмовника.
- Так, - посміхнувся Анатолій Івакін.

Баскетбол назавжди увірвався у його серце. Анатолій Івакін сам родом з Грузії. З дитинства захоплювався футболом (Анатолій мав перший розряд з футболу, а старший брат Анатолія входив у 33 кращих гравців Грузії), але все-таки любов до баскетболу перемогла й стала частиною його життя. Труднощі та стереотипи приходилося долати з дитинства. Його невеличкий зріст (180 см) не став проблемою, а фішкою за допомогою якої він не раз перемагав суперників.

- Завжди був пригучим. У футболі стояв на воротах, а в баскетболі завжди стояв на позиції розігруючого або другого крайнього номера, - згадує Анатолій Івакін. - За допомогою своєї пригучасті нам у першій грі вдалося обіграти КрАЗ, я навіть перестрибував їх центрових. У нас в Дармаші був високий хлопець, він виходив, а за ним суперники зміщалися, а я коли отримував м'яч робив фінт й перестрибуючи клав м'яч з-під кільця. Після гри коли КрАЗ поступився тренер підбіг до мене і вибачився, що не взяв мене у команду через низький зріст.

Спортивний шлях 

Приїхавши до Кременчука за розподіленням Анатолій Івакін не полишив улюблену справу. У 1974 році в Дормаші була своя баскетбольна команда в якій не вистачало гравців, тому Анатолія запросили виступити за них.

- Ми тоді у першій грі обіграли команду КрАЗу, яка вважалася однією з кращих. Потім у Льотний коледж мене запросив Анатолій Миколайович Бондаренко, один з кращих тренерів, який виховав дуже багато хороших баскетболістів.

У 1975 - 1976 роках грав за Льотний коледж. Працював, а після роботи їхав до училища грати за баскетбольну команду. Коли у 1977 році побудували спортзал НПЗ, то наступного року набрав юнаків та під його крилом та підтримки була створена команда “Нафтохімік”.

Далі розпочалася тренерська кар'єра Анатолія Дмитровича. За цей час вигравав нагороди різного ґатунку: 7 місце на Спартакіаді України - кращий результат для Полтавської області, півфіналіст Кубка України, срібний призер чемпіонату України, багаторазовий переможець всесоюзних турнірів в якості граючого тренера, також двічі поспіль ставав бронзовим призером чемпіонату України (вища ліга). 

Синтез - Нафтохімік - Синтез 

- У сезоні 1993-1994 роках другий рік поспіль завойовуємо третє місце. Й перехідну гру за вихід у Суперлігу граємо з "Дніпром". Ми дві гри виграли вдома у Кременчуці, а там програли першу гру, а от у другій грі... Коли на початку другого тайму вели в рахунку 52:46 травму отримав Литвиненко наш центровий й "Дніпро" зміг нас наздогнати. Вони навіть повели у рахунку з відривом у 5 очок й змогли перемогти. І в 5-й грі дніпровці без проблем обіграли нас, - згадує Анатолій Івакін. 

Всі гравці, за словами тренера та функціонера Анатолія Івакіна, були застраховані. Кожен з гравців, які працювали на заводі заключили контракти з "Нафтохіміком". З кожним гравцем обговорювали від скільки часу кожен з них проведе на полі до кількості кидків, саме від цього залежала заробітна плата кожного гравця. 

"Дмитрович, скільки треба, щоб ми вам забили, щоб не було соромно?"

В листопаді 1990 року відбулася перша домашня гра в чемпіонаті СРСР для кременчужан не обійшлася без курйозів. Після двох поразок від "Азовмашу" в Маріуполі та запорізького "Феро" кременчужани вдома грали проти лідера. 

- Першу домашню гру в чемпіонаті СРСР ми провели проти лідера з Харкова "Будівельник". Ми приятелювали з старшим тренером харків'ян й перед грою він підійшов до мене і запитав: "Дмитрович, скільки треба, щоб ми вам забили, щоб не було соромно? Стільки народу зібралося в ДЮСШ-2, таке шоу влаштували, перед грою ветерани вийшли покидали...", - розповів Анатолій Івакін. - Гра йде очко в очко, а тренер суперників не може зрозуміти, що відбувається. За 2 хвилини до завершення гри ми кілька разів кинули з-під кільця, ще й Віталік Бондаренко робить +5. Після гри підійшов до тренера й кажу: "Не засмучуйся, на фуршеті після гри повечеряємо". 

Як завершилася одна з віх історії баскетболу

“Синтез” став правонаступником команди “Нафтохімік”. Після 1982 року коли працювали на БВК команда все одно грала за “Нафтохімік”. Коли створили колектив фізкультури команду перейменували на “Синтез”, адже фінансування йшло з боку заводу БВК. В команді була можливість на виїзні ігри не лише їздити на автобусі, а й добиралися літаком. Команда “Синтез” була основою збірної Полтавської області, в команді грали кременчужани та один полтавець. В 1990 році команда виграла 7 місце серед 20 в Спартакіаді. У 1991 році кременчуцька команда стартувала в регулярному чемпіонаті СРСР. 

Фінансування команда отримувала з обласного бюджету, а коли завоювала перші бронзові медалі, то основне фінансування команди йшло з заводу БВК.

- Коли закрився завод БВК, то йшли розмови, що він наносить шкоду екології. Це зараз ми ці ж екологічні добавки закуповуємо з Голландії, - додав Анатолій Дмитрович.

Не баскетбольні пристрасті: розірвані майки, перехоплення гравців та закордонний досвід

У 90-ті роки Анатолій Івакін, на відміну від футбольних організаторів у Кременчуці, роби ставку не на заїжджих, а місцевих спортсменів.

В цей час відкривалися нові зірки кременчуцького баскетболу. Після вдалого сезону в "Нафтохіміку" Віктора Кобзистого хотіли бачити в своїх рядах провідні клуби країни. Віктор виступав за київський "Будівельник", "Азовмаш" (Маріуполь), "Бургас" (Болгарія), "Самара" (Росія) та "Дніпро". Віктор Кобзистий був учасником двох чемпіонатів Європи у складі національної збірної. 

Також в списку значаться бронзовий призер чемпіонату України у першій лізі Андрій Кондрашов, гравці збірної команди України Олексій Полторацький, Олексій Солдатенко й Ігор Опанасюк. 

За словами баскетбольного функціонера комісар розповів про Полторацького президенту та старшому тренеру "Будівельнику" Зурабу Хромаєву. У міжсезоння вони розшукали та вмовили батьків підписати контракт з "Будівельником". 

Рівень баскетболу в Україні низький й "Кремінь" не виключення

Рівень баскетболу вже не той підсумовуючи розмову додав Анатолій Дмитрович. 

Щодо "Кременя" Анатолій Дмитрович зауважив що на фоні українського басетболу кременчуцька команда також має низький рівень. Попри це можна виділити кілька хороших гравців - лідерів "Кременя": Богдана Байду, Аміля Хамзаєва.

- Рівень баскетболу не високий. Необхідно змінювати підхід. Без спонсорів не обійтися, - додав Івакін. 

Івакін Анатолій Дмитрович народився 23 липня 1948 року в Ткварчелі (місто в Абхазії, Грузія). У 1974 році здобув вищу освіту в ДХТН за спеціальністю інженер з автоматизації.

Баскетбол почав займатися у 1961 році.

Тренери:

• Іван Кабаненко (1961-1963)
• А.П. Ніколенко (ДХТН-1969-1974)
• А.Н. Бондаренко (Кременчук, 1975-1976)

Тренерська кар'єра з 1977 по 2009 роки
- КНПЗ (“Укртатнафта-Нафтохімік”)
- КЗБВК (“Синтез”)
- БСК (“МЕДЖИК”)

Досягнення:
Багаторазовий чемпіон та призер чемпіонатів Полтавської області та міста Кременчука. Будучи тренером двічі поспіль ставав бронзовим призером чемпіонату України (вища ліга) - 1992-1993, 1993-1994 роки.
Півфіналіст Кубка України - 1993 рік
Срібний призер чемпіонату України (серед профсоюзних спортивних організацій) -1990 р
Багаторазовий переможець всесоюзних турнірів в якості граючого тренера
- в Севастополі 1987 р, 1989 р
- в Зеленограді (Московська область) - 1988 р, 1989 р.
- у Світловодську - 1986 р, 1987 р
- в Олександрії - 1985 р, 1986 р, 1987 р

Виробнича діяльність:
- начальник приладової лабораторії цеху КІПіА КНПЗ (1976-1982)
- начальник цеху КІПіА КЗБВК (1982-1993)
- президент БСК “Нафтохімік” (1993-1997)
- головний інженер ТОВ “Спецбудкомплект” (1999- до сьогоднішнього дня)

Головний тренер чоловічої збірної Полтавської області з баскетболу на Спартакіадах України. 1990 рік 7 місце - кращий результат для Полтавської області і в 1995 році.

Анатолій Івакін чемпіон Ткварчелі з футболу (1965 р). Чемпіон Кременчука з футболу серед ветеранів - 1982 р. Гравець футбольної команди “Шахтар” (Ткварчелі) у вищій лізі чемпіонату Грузії з футболу (1966-1967 рр).