Віктор Павлік розповів, як у Кременчуці здавав на права, та чи йтиме у Президенти

У Кременчуці до Дня міста виступив народний артист України Віктор Павлік. На головній сцені міста він виконав кілька хітів, які вже стали народними: «Шикидим», «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені». Напередодні співак поспілкувався з журналістами й розповів, що його пов'язує з Кременчуком та Горішніми Плавнями, як його кременчужанин рятував горілкою, чи вирішив йти у Президенти та спрогнозував, якою буде музика у найближчі кілька років.

Як кременчужанин за ніч поставив Віктора Павліка на ноги

Віктор Павлік два роки навчався у ПТУ №18 Комсомольська на електрогазозварника. Восени 1982 чи 1983 року навчався в автошколі тодішнього Комсомольська (зараз Горішні Плавні), саме у Кременчуці Віктор Павлік здавав на права.

- Здавати на права було дуже відповідально. У нас була група - 45 осіб. Буквально 7-8 осіб з усієї групи здали теорію, а практику - лише троє і я в тому числі. У мене й досі є ці права. Здавши теорію та практику, я потрапив у трійку з 45, які склали екзамен. Ми з Комсомолька на вантажній машині везли мотоцикл «Мінськ», щоб на своєму транспорті здавати екзамен, а не брати мотоцикл в оренду у Кременчуці. Після того як здав на права, мені доручили самостійно гнати мотоцикл у Комсомольськ. Їхав з таким відчуттям, що ніби крила виростають.

У Комсомольськ приїхав навчатися. Тоді це було молоде місто, якому тоді ще було 20 років. Все було комуністично-патріотичне.

Саме з Комсомольська призвався до лав армії Збройних сил - 16 травня 1984 року. Сашко мій народився 22 травня, йому навіть місяця тоді не було. Кременчук як призовний пункт тоді оминувся й нас з Комсомольська повезли у Полтаву. Пам'ятаю, як нас у цьому військкоматі тримали дні три. У мене була страшна ангіна та висока температура. Хлопці в казармі сиділи, їли та пили все, що з дому привезли: цибульку, редиску, сало, хліб та самогонку, а я лежав на дерев’яних нарах.

Потім потягом з Полтави через Харків поїхали у Воронеж. У потязі з Кременчука Ігор Балаховський, він зараз у вас тут медик, за ніч вилікував мене від ангіни.

Коли хлопці сіли їсти та пити, то Ігор сказав мені: «Ей пацан злазь, будемо тебе лікувати» й дав повний стакан горілки. А я вже кілька днів навіть ковтнути нічого не можу. Він роздавив таблетку «стрептоциду» на папері. Я випив стакан горілки й мені в горло задули цей «стрептоцид». Наскільки я розумію, горілкою промили рани, які були в горлі. Від горілки одразу заснув, адже молодий, тим паче кілька днів майже нічого не їв. Проте на ранок був як огірочок.

- Чи правда, що у Вас невістка з Кременчука?

- Наскільки я знаю, вони познайомилися у Кременчуці і їздять до її батьків в сторону Кременчука. Чи це сам Кременчук чи ближні села я не знаю.

Я вже 30 років відпрацював на професійній сцені. У вас, у Кременчуці, у 1982 році грав у ресторані «Експрес». У Комсомольську в 16-17 років грав в кафе «Лілія», де їв пиріжки зі сметаною.

Чи збирається йти у Президенти

- Як ви ставитеся до того, що ваші колеги Зеленський, Вакарчук можуть піти у Президенти?

- У мене ніколи не цікавилися. Я ніколи не думав про це, тому ви збили мене з пантелику. Я ніколи над цим не замислювався. Як я до цього ставлюся? Та ні як, бо ніколи не замислювався над цим питанням. Ніколи не розбирав чи це так задумано, чи чийсь план зверху. Я просто розумію, що ті чи інші моменти коли артист приймає рішення йти в депутати чи президенти це приймається зверху.

- А Ви?

- Я ні. Нащо воно мені потрібно? Навіть якщо гроші запропонують, бо вони не все вирішують. Але і без них не знаю, що робити. Все ж навколо них крутиться.

Віктор Павлік - ....

- Як Ви назвете себе одним словом: співак сучасності, ретро…?

- Сучасності - ні, бо є багато стилів в яких я не дуже розумію, хоча відчуваю музику й розумію, наскільки професійно вона зроблена. Це або є, або немає. Ретро - також ні. Ретро - це Микола Гнатюк, Алла Кудлай…

- Золота середина?

- Мабуть, що так, але це вже два слова.

Чи допомагала у житті популярність

- За 30 років були різні випадки. Згадати якийсь один одразу важко, але їх було багато. Ще коли ДАІ було, звільняли від штрафів. Зараз поліція вже приближена до світового рівня. Їм немає значення, це Президент чи звичайна людина… Нещодавно, коли я поспішав на зйомку, моя та ще одна машина проїхали на жовтий сигнал світлофору. Я їхав трохи пізніше й мене наздогнали патрульні - виписали постанову на 470 грн штрафу. Я просився обмежитися усним зауваженням, але поліціянт заявив, що по цій статті немає усних зауважень.

Якою буде музика в найближчі 5-7 років

- За 30 років я в репертуарі маю понад 200 пісень, але співаю 20-30, які перевірені часом. Ніхто не відміняв «Два кольори» чи «Чорнобривці». Глядачі разом зі мною від першого до останнього рядка співають «Чорнобривці». Класика була, є і буде.

Хоча скажу, що мені дуже подобається Діма Монатік. Він як лакмусовий папір, який робить складні, неординарні, своєрідні пісні зі своїм оренжуванням. Це якісна, сучасна музика.

Цікаво працюють гурти «Онука», «Hardkiss», «Без обмежень», «Антитіла». Вони зараз роблять погоду в шоу-бізнесі. Це збережеться десь ще 2-3 роки.

Мої твори вже є в різних стилях: джаз, блюз, але мені цікаво зробити їх у стилі реп. Буду експериментувати, адже свіжа кров допомагає мені розвиватися. Досягнути мети важко, а втриматися ще важче. З 1992-1993 року я втримуюсь, люди приходять на концерти, запрошують і хочуть бачити. Це для мене важливо.

Наостанок Віктор Павлік додав, що останнім часом виступає в рамках проекту PavlikOverDrive. Тут прихильники можуть почути нові версії найвідоміших хітів співака.