7 Героїв АТО/ООС втратив Кременчук у 2018 році

Кременчук за минулий рік втратив 7 військовослужбовців. На передових позиціях в зоні проведення антитерористичної операції та операції об’єднаних сил помер один боєць. Через хвороби Кременчук втратив в тилу 6 бійців. За 5 років російсько-української війни Кременчук втратив близько 70 військовослужбовців.

Анатолій Бурмич

Анатолій Бурмич народився 30 січня 1971 року в селі Полісся Овруцького району, Житомирської області. Закінчивши там школу приїхав до Кременчука де поступив до ПТУ №11 здобувши професію плиточника. Строкову службу проходив проходив у Чернівцях в мотострілковій частині. Повернувшись до Кременчука продовжив службу в СМП 637. Працював будівельником, на заводі Кредмаш та різних підприємствах Кременчука.  Захищав Україну з 2015 року. З березня 2018 року повторно призвали до лав Збройних Сил України. В зоні проведення Операції  Об’єднаних Сил служив старшиною, командир бойової машини - командир відділення 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону в/ч А2167 (72 окрема механізована бригада). Помер після зміни чергування, пішов на місце відпочинку й помер уві сні. За попередньою інформацією причина смерті - обірвався тромб.

Денис Кривонос

Денис Кривонос народився 21 червня 1984 року. Разом з братом Богданчиком, молодшим на 8 років, закінчили 22 школу. Служив в армії, згодом працював на будівництві. Друзі дитинства Андрій та Денис розповіли, що Денис займався кікбоксингом та представляв наше місто як на обласних, так і всеукраїнських змаганнях.

Денис мав проблеми з серцем, поранення та контузія, яку отримав на Луганщині, відіграла свою роль. Рідні згадують, що 26 січня Денис сів на диван, заснув і ... більше не прокинувся. Серце 33-річного кременчужанина не витримало. 

Ігор Мусійко

20 лютого у Міському палаці культури кременчужани попрощалися з 39-річним сержантом 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Ігорем Мусійком. Кременчужанин при трагічних обставинах помер 16 лютого неподалік залізничної станції у Крюкові.  

Ігор Мусійко родом з Хорольського району, народився 24 січня 1979 року в селі Миколаївка Полтавської області. Отримав освіту слюсар-сантехнік штукатур. Проживав з родиною у Кременчуці. Працював на підприємстві «Фероліт» у Горішніх Плавнях. Наприкінці місяця готувався поїхати на заробітки закордон, всі документи були вже підготовлені, але життя обірвалося.

Андрій Смірнов

29 березня, кременчужани попрощалися з артилеристом військової частини А0340 Андрієм Смірновим. Боєць помер у шпиталі Харкова, куди потрапив з ознаками побоїв.

Військовослужбовець родом з Костромської області. Школу закінчив у Глобиному Полтавської області. Після навчання в артилерійському училищі та проходження служби в Чехії жив у Глобиному. З 2016 року служив у зоні АТО начальником штабу 53-ї ОМБР. Брав участь у бойових діях поблизу Зайцево. 

Юрій Питулько

14 липня, Кременчук попрощається з бійцем АТО кременчужанином Юрієм Питулько. 45-річний старший сержант Юрій Питулько помер від хвороби. Юрій Олексійович Питулько народився 14 січня 1973 року у Кременчуці. Служив у 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Коли розпочалася російсько-українська війна Питулько 1 вересня 2014 року уклав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України. У складі в/ч пп В4750 захищав Краматорськ, смт Луганське, Костянтинівку Донецької області.

В'ячеслав Малий

22 серпня, у Кременчуці перестало битися ще одне серце АТОвця з в/ч А 2167 Вячеслава Малого. 

Сергій Іванов

20 вересня, кременчужани попрощалися з розвідником Сергієм Івановим з позивним «Маріман», який помер через проблеми з серцем, так і не дочекавшись пересадки. Народився Сергій Іванов 1 лютого 1964 року у Кременчуці. Однокласники з якими Сергій навчався у 14-ій школі згадують його завжди веселим бешкетником. Після закінчення школи вступив до Санкт-Петербурзького університету, здобувши професію моториста риболовецьких суден. Розпочав роботу саме мотористом. Як свого часу при спілкуванні з «Телеграфом» згадував Сергій Іванов про цю професію він мріяв з дитинства. Навіть 4 рази перетинав екватор та побував у багатьох країнах. Саме тому обрав позивний Маріман (моряк на військовому жаргоні - ред.). У 1992 році повернувся до Кременчука, де працював сантехніком по обслуговуванню водонапірної вежі Кременчуцького водоканалу.