«ТренажОр, ухажОр і недожОр»: 60-річна солістка «Лісапетного батальйону» про секрет енергійності

15 лютого на сцені МПК співав, танцював та звеселяв публіку запальний «Лісапетний батальйон» з новою програмою «Я не така, як всі». Солістка гурту на його душа Наталя Фаліон каже про своїх молодиць, що це «натур продукт, без ГМО». А ще жартує: «Молодиці їхали на ярмарок, а опинилися в шоу-бізнесі», що недалеко від істини. Бо співали собі жіночки у сільських клубах – і раптом стали справжніми зірками після шоу «Україна має талант». Як казала Наталя Фаліон під час концерту,  «розігнали лісапет так, що ніяка зараза його не бере».

Двогодинне шоу промайнуло стрімко та весело. Був тут і знаменитий «лісапет», і пісня про українську дієту – «ковбасу, котлети, борщі й вінегрети», і маса інших жартівливих пісень. Деякі з них сприймаються як народні, хоча мають автора. При цьому Наталя Фаліон щедро «пересипала» виступи влучними жартами та смачними коментарями з неперевершеними вкрапленнями суржику. Здавалося, що у залі панує дух українського весілля. Особливо, коли вона почала жартівливо представляти учасниць гурту. Серед них –  невістка Тетяна.

Згодом вона вже серйозно сказала, що невістка подарувала їй трьох чудових онуків. Сина пані Наталі, до речі, кременчужани теж побачили – він проводив конкурси з глядачами, а про маму говорив шанобливо «Наталя Іванівна».

Нещодавно головній лісапетниці стукнуло 60 років, і свій вік вона не приховує, а любить і жартує про нього: «60 літ – самий кращий вік: дурь уже пройшла, а маразм ще не наступив».

На кременчуцькій сцені троє лісапетниць постали перед публікою в інших, ліричних образах та виконали українську народну пісню «Летів пташок понад воду». І порадували чистими та сильними голосами. Наталя Фаліон підкреслила, що це – експеримент, і вона виносить його на суд публіки. Кременчуцькі ж глядачі щиро оцінили народну пісню оплесками. Головна лісапетниця поділилася планами на майбутнє: учасниці колективу працюють над програмою «На Різдво до «Лісапетного батальйону», де будуть і ліричні пісні.

Ще трохи жартів від Наталі Фаліон

• Жінка має виглядати так, щоб її хотілося з’їсти, а не нагодувати
• Сидить на двох дієтах, бо однією не наїдається
• З роками ми стаємо мудрішими і знаємо, що твій новий принц – це чийсь бувший старий козел

Наталя Фаліон про лазню у Кременчуці і про те, як обдурити роки

Перед концертом керівниця гурту «Лісапетний батальйон» поспілкувалася з журналістами – відверто, просто і з гумором говорила про різні речі, навіть про сумні.

Розповіла, як лісапетниці побудували храм у селі П’ятничани на свій мільйон, який дістався за перемогу в шоу, і що й досі в селі точаться плітки.

- Пані Наталю, ви ввірвались на сцену з піснею про лісапет та самогон.  А самі ви самогон варили?

- Аякже! Я людина сільська. Я не знаю такої людини в селі, яка б не варила самогон. І всі по смаку визначають: чи то Ганьчина горілка, чи то Марії, чи то Івана. Бо село – це така велика родина, всі про всіх знають. А самогон – то валюта в селі. Зараз уже не так, зараз менше: перейшли на спирт. А раніше – виключно самогон.  У нас був такий апарат: мідні труби. Бабуся керувала… Закваска – я ото ходила, принюхувалась. І самогон був обов’язково, і неабиякий, а як сльоза!

- Хто вам пише пісні?

- Пісні – наші. Я пишу тексти, пише тексти мій старший син. А я пишу виключно всю музику. У нас дуже мало чужих пісень.

- Чи змінилось ваше життя у селі після того, як ви стали зіркою?

- Та звісно, змінилось. Ми стали інші. Ми стали вибагливішими до себе, стали слідкувати за собою. Ми відвідуємо косметичні салони. У мене в останні пару років є манікюр. У мене раніше його ніколи не було, воно мені так заважало, що я думала - не потрібно. А виявилося, що потрібно: вже звикла і по-іншому не можу. Ми стали кращими і зрозуміли, що є зразком, щоб люди до нас тягнулися, щоб жінка виглядала елегантнішою – і нехай вона сільська. І в селі можна бути вишуканою – і ми до цього прикладаємо всі зусилля.

- Так це чи ні: ви три дні були у Кременчуці і встигли побувати в бані?

- Ми кожен день тут в бані. І вчора були. Ви знаєте, чим хороша баня відрізняється від поганої? А від того контингенту, з ким прийшов. Якщо ти прийшов з тими людьми, що тобі треба, що тобі весело, що з ними відпочинок, де б не було, все одно буде прекрасним, то відпочинок буде супер. Поганої бані не буває, головне щоб вона була гаряча, і щоб люди були хороші.

- У Кременчуці була гаряча?

- Гаряча, ми ж три ходили! Попробували в перший день – і так три дні. Так випало, що у нас четверо іменинників за цей період. І сьогодні іменинниця є, і все відсвяткували в Кременчуці. Наша іменинниця сьогодні каже - такого гарного дня народження не було, як отут в Кременчуці. Ми її вітали після «нуля». Довго «празнували» - ми ж «артісти», не можемо так-сяк – і все. Треба довго, капітально, «красіво».

- ЗМІ писали, що ви самі  нещодавно відсвяткували своє 60-річчя. Який секрет вашої енергійності – щоб у 60 років отак запалювати публіку?

- Знаєте тут не я придумала, а є таке: тренажор, ухажор і недожор. І тоді все «хорошо» (Сміється- ред.) І тоді вік вже з тобою несумісний. Ти сама собі вирішуєш, як хочеш виглядати.

- Так ви сидите на дієтах?

- Не сиджу на дієтах, та недоїдаю (сміється). Якщо серйозно, то була вагома причина схуднути. Я за два місяці втратила трьох людей: чоловік помер, потім свекруха померла, потім син. Мені минула осінь була дуже тяжка. Але, знаєте, Бог не дає слабким людям випробування. Він вибирає сильних людей. І я вважаю, що я сильна, що я не розплескалась в горі, не зламалась, не ридала. Я можу поплакати, коли ніхто не бачить. Але я знаю, що в мене є сцена, є обов’язки, є люди, які чекають. І я працюю. «Самі кращі» ліки – це праця і любима робота. Якщо ти роботу любиш, працюєш натхненно, з віддачею, то, відповідно, роки не встигають за тобою. Ти їх просто обдурюєш. Поки вони чекають, що ти просто сядеш і вони тобі зморщок намалюють, а ти не сідаєш, тож ці «морщинки» до тебе не пристають.

- Село і плітки – нерозривні поняття. Яка топ-плітка про вас у рідному селі?

- Та звісно про те, що вкрали гроші при будівництві церкви. А те, скільки доклали – ніхто не згадує. Кажуть, що мільйон коштує церква – та не може бути, та її за 500 тисяч можна було побудувати. Село є село. Ніхто не вникає, що скільки коштує. Але ми побудували храм. Та якби мій покійний чоловік знав, скільки я туди доклала із своїх грошей, то давно б помер. А так ще трохи прожив після того.

- Розкажіть про ваших дітей. Знаємо, що донька Катерина співає з вами на сцені…

- Уже і невістка співає, це свіжа новина. Невістка 9 років в декреті. Я кажу – слухай, ти там закиснеш, давай – рухайся. А вона ж хореограф, а треба ж щось міняти, треба щось придумувати- якісь моменти хореографічні. Ми ж зараз працюємо над концертом в палаці «Україна» - «На Різдво до «Лісапетного батальйону», вже 2020 року, а ми працюємо… До речі, у Кременчуці ми зробили таку гарну річ. Купили сукно, ми тут будемо шити кожушки. Знайшли шевкиню, дуже хорошу. З вашим містом не просто гарний спогад. А ще й матимемо на собі те, що нам необхідно, а зроблено саме тут. Я шукала сукно у різних містах – а тут раптом знайшла в магазині, де багато тканин. Прямо «тютелька в тютельку» - як для нас трималося: 21 метр.

- Як вас прийняли в магазині?

- Нас скрізь впізнають. До речі, вони сьогодні прийдуть на концерт.  Ми й не знали, карма так лягла: «Ой,  а ми до вас на концерт» - «А ми до вас за тканиною!» Ось так і познайомились.