«Штабному скверу» у Кременчуці цьогоріч виповнилося 145 років

Заступник директора Кременчуцького краєзнавчого музею Ірина Соколова підготувала матеріал про історію скверу “Штабного”, який знаходився у Кременчуці.

Одним з найперших скверів Кременчука, що почали з’являтися в місті в останній чверті ХІХ століття, став Штабний сквер.

На Скатній (Винній) площі, яка розташовувалася між вулицею Малою Міщанською (з кінця ХІХ ст. Училищною, сучасною Коцюбинського) та берегом Дніпра у 1842 році почалося будівництво Головного штабу інспектора резервної кавалерії поселених військ, будівлі якого перетворили це занедбане місце в один з найгарніших куточків Кременчука. Будівництво закінчилося у 1852 році, а перед головними спорудами штабу з’явився Парадний плац, на якому готувалися військові до парадних заходів. Площа мала квадратну конфігурацію і була обсаджена по периметру пірамідальною тополею.

Після реорганізації військових частин в 1874 році територію плацу облаштовують під сквер, розділений Центральною алеєю, яка з вулиці Малої Міщанської вела до головного входу в центральний корпус. ЇЇ перетинали дві діагональні, а навколо алей, розпланованих по периметру скверу, залишили старі тополеві насадження. Невисокий дерев'яний штахетник із хвіртками-турнікетами огородив цей затишний, охайний куточок. На початку ХХ століття в сквері встановили ліхтарі і під їх мерехтливим світлом ввечері полюбляло гуляти заможне кременчуцьке панство, чиї розкішні будинки були розташовані поряд. Особливо людно було тут весною з початком цвітіння бузку, аромат якого досягав сусідніх вулиць.

Згодом сквер став улюбленим місцем відпочинку майже всіх кременчужан. Несподівана знахідка навесні 1914 року мала корінним чином змінити ландшафт скверу. Під час земляних робіт на березі Дніпра було знайдено декілька чавунних фортечних гармат XVII століття. І давні плани спорудити на території скверу пам’ятник Олександру ІІ почали набувати реальності – гармати вирішили використати у вигляді його огорожі.

Але… не так сталося, як бажалося. Перша світова війна перекреслила плани всіх і вся. Потім ці гармати таки використали як огорожу, але набагато пізніше і для іншого пам’ятника.

Нова влада Кременчука, яка прийшла після перевороту 1917 року, змінила назву скверу, його статус та наповненість. Спочатку він отримує назву «Сад ім. К. Маркса», з 1920 року – «Пролетарський сквер ім. К. Маркса». В 1928 році тут збудували літній кінотеатр, в якому двічі на тиждень демонстрували фільми, а також влаштовували концерти та вистави. Але на початку 1930-х років сквер перетворюється на дитячий парк культури і відпочинку, який, про що писала газета «Робітник Кременчуччини» у 1932 році, був розрахований на щоденне обслуговування до тисячі дітей віком від 4 до 15 років. Товариство «Друзі дітей» організовувало культпоходи до парку, де вже працювали бібліотека, читальня, фізкультурний майданчик, різні гуртки та буфет. А в 1934 році на його території встановлюють парашутну вишку. Логічно, що в 1836 році сквер отримує нову назву – «Піонерський сквер», яка закріпилася за ним на багато років поспіль. У 1937 році споруджують фонтан «Юний натураліст», а алеї скверу прикрашають скульптурами піонерів.

Друга світова війна залишила місто поневіченим, постраждали майже всі зелені об’єкти Кременчука. Але силами самих кременчужан, завдяки їх ентузіазму та мрії про мирне майбутнє країни, вдалося вже в перші роки після перемоги над ворогом підняти місто з руїн.

Навесні 1948 року міська газета писала, що в Піонерському сквері обладнано майданчики з піском і гойдалки для малюків, а для дітей старшого віку працює бібліотека та проводяться змагання з різних ігор: шахів, доміно, шашок та ін. До 1950 року вже відновили в сквері будівлю кінотеатру, фонтан, огорожу, з’явилися нові зелені насадження. З обох боків від центрального входу до кінотеатру встановили Галерею відмінників.

Сквер прикрашався щороку новими клумбами, видами дерев і кущів. У вихідні дні в теплий період року життя тут вирувало: з репродуктора, встановленого на вулиці біля входу в кінотеатр, лунала популярна музика; діти бавилися навколо фонтану, який змінив за час свого існування декілька скульптурних композицій; до візочків із найсмачнішим на той час кременчуцьким морозивом та газованою водою завжди стояла велика черга. Зі скверу прямували до Дніпра - помилуватися його краєвидами, послухати суперечки вітру з хвилями і ляскіт риб’ячих хвостів біля підводного каміння, побачити «метеори» та «ракети», які летіли на повітряних крилах до кременчуцької пристані.

З появою поряд такого великого об’єкта, як Придніпровський парк, життя поступово перетікало в цю нову сучасну зелену зону. Зазнав занепаду кінотеатр «Дніпро», що тривалий час пишався статусом одного з найпопулярніших культурних осередків міста. Віддалені куточки скверу поступово заростали дикою рослинністю, алеї скверу все частіше були безлюдними і заповнювалися лише під час роботи атракціонів, що з’єднали обидва зелених об’єкти. Були спроби відновити покинутий непрацюючий фонтан, але час вже був іншим. В 1991 році Піонерський сквер був переданий на баланс міського парку «Придніпровський» і втратив статус окремого зеленого об’єкта.

Але повернула життя цій території реконструкція парку «Придніпровський», яка проводиться останнім часом. Колишній центральний вхід до скверу перетворений у чудовий зелений майданчик з лавами для відпочинку та різноманітними формами хвойних рослин.

Єдина алея скверу, що залишилася від минулих часів - одна з найгарніших у парку: з весни майже до пізньої осені квітує ніжними кремовими та червоними трояндами. Завжди галасує від радості й задоволення дітвора на дитячому майданчику «Рошен», збудованому біля місця, де колись стояла дитяча бібліотека. А за останні два роки праворуч від алеї відбудовано спортивне містечко. Від старого скверу залишилися лише чаша фонтану та руїни кінотеатру, які ще нагадують про стару історію.

Повільно, але все ж таки змінюється на краще покинута територія скверу. Будемо сподіватися, що поверне свою згаслу популярність і любов кременчужан колишній Штабний сквер, а тепер територія великого міського парку культури і відпочинку «Придніпровський», в оновленому своєму образі.