Тетяна Донченко, журналістка «Телеграфа», тренерка з відкритих даних проекту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах»
Ура! Ми це зробили! OpenDataFest у Кременчуці, перший в Україні на місцевому рівні, де OpenData-активісти не просто розповіли владі, як бути відкритою, а й відзначили розпорядників публічної інформації, які сумлінно (і не сумлінно) публікують інформацію у формі відкритих даних (або Open Data) на міському порталі відкритих даних.
А щоб розпорядникам інформації було веселіше та приємніше відкривати дані, ми навіть фотозону влаштували.
Для тих, хто ще не в курсі: інформація у формі відкритих даних - це така публічна (тобто відкрита для нас усіх) інформація в машиночитаних форматах – доступних для автоматичної обробки комп’ютером. Цінність її я би визначила коротко двома тезами:
Спочатку була робота, важка робота. Ми (активісти) пішли в міську раду: вчили відкривати дані. Інколи опускалися руки – доводилося чути від розпорядників інформації щось таке «а-навіщо-воно-нам-треба-і-без-вас-багато роботи». Але врешті з’явилися й ентузіасти: робота пішла. Особливо хочу відзначити відділ комп’ютерних технологій міськвиконкому – Ігор Розсоха та Дмитро Майборода – завдяки їм і з’явився окремий міський портал відкритих даних на безкоштовній міжнародній платформі CКАN. Цим може похвалитися далеко не кожне місто в України.
Минулого року у моєї колеги Лариси Гориславець виникла ідея: нагородити розпорядників інформації: преміями – за хорошу роботу та антипреміями – тих, хто опирається відкриттю даних. Були й призи – квіти, завдяки нашим спонсорам, неурядовій организації NESEHNUTI (Чехія), яка від початку підтримувала наш проект «Відкритий доступ». Наша теза: квітам потрібен дбайливий догляд – так само, як і відкритим даним.
Премії отримали ті, хто найбільш сумлінно виконав урядову Постанову №835 про відкриті дані. Про критерії оцінювання я писала у попередньому блозі. Оцінювалася я кількість наборів (вона різна у кожного розпорядника), і якість.
Вас, можливо, навіть здивує, що подібна інформація є у відкритому доступі. Перейдіть за посиланнями – подивіться самі.
Департамент соціального захисту населення (7 із 8 наборів, які мали опублікувати), зокрема, і перелік укладених договорів – можна без запитів подивитися, кому та скільки грошей платила установа.
Антипремії були двох видів: приємні та не дуже. Так, заохочуальні призи (квітки, що не розпустилися) отримали ті, хто лише розпочав відкривати дані. Наприклад, нам було б дуже цікаві титульні списки капітальних ремонтів – але департамент ЖКГ їх не оновлює (дані лише за 2018 рік). Серед тих, хто, на жаль, «пасе задніх»: «Кременчуцька Муніципальна Енергосервісна Компанія», КВП «Кременчуцьке міське управління капітального будівництва», «Кременчуцький перинатальний центр», КП «Союзрембуд», департамент ЖКГ.
Ларисі більше сподобалося вручати премії, але комусь же дісталися й листи щастя...
Ті ж, хто ігнорує Закон «Про доступ до публічної інформації» та Постанову про відкриті дані отримали так звані «листи щастя»: фактично це інформаційний запит про надання інформації у формі відкритих даних. І нагадування про адміністративну відповідальність за ненадання відповіді: стаття 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «Порушення права на інформацію та права на звернення». Зокрема, за неоприлюднення інформації передбачений штраф від 85 до 850 грн; за ненадання відповіді на інформаційний запит – від 425 до 850 грн. Протоколи за скаргами складає Уповноважений з прав людини. Оголошувати весь список тих, хто ігнорує Постанову зараз не хочу. Можливо, надія є? Але форму «листа щастя» додаю: сподіваюсь, вона допоможе кременчужанам отримати доступ до інформації.
Лист щастя тут:
Про користь відкритих даних для міст розповіли на прикладах мої колеги – тренери з відкритих даних: Світлана Литвиненко з Кропивницького та Станіслав Гайдер з Дрогобича.
Так, Світлана Литвиненко представила сервіси на основі даних, якими вже користуються містяни Кропивницького:
Світлана Литвиненко використовує відкриті дані як журналіст: нещодавно створила візуалізацію «Декомунізація. Перша спроба аналітики». Аналізуала, на честь кого перейменовані вулиці в місті та хто пропонував нові назви.
- Дані – сировина, якщо нею не користуються – це тільки цифри. Водночас ви самі можете робити класні візуалізації, класні мапи і доносити свої дані, І зрозуміло,що контакт з містянами, програмістами, бізнесом дасть можливість створити класні сервіси, інструменти, які будуть потім використовуватися у житті, у громадській діяльності. Зрештою – у прийнятті рішень, - звернулася Світлана до розпорядників інфомації у Кременчуці.
Станіслав Гайдер, начальник відділу інформаційних технологій Дрогобицької міськради інформатизації, був на скайп-зв’язку з Кременчуком. Невелике місто Дрогобич на сьогодні є лідером з відкриття даних в Україні. Місто у минулому році очолило рейтинг прозорості Transparency International Ukraine. Він розповів, що відкриті дані навіть дозволяють Дрогобичу заробляти гроші. Так, після запровадження сервісу «Відкрита реклама», де на мапі розміщені всі рекламні конструкції, громадяни почали повідомляти про несанкціоновану рекламу. У результаті через рік місто заробило на рекламі удвічі більше (у 2016 р.- 176 тис грн, а за 2017 рік, після запуску сервісу - 350 тис грн).
Кількість інформаційних запитів, завдяки відриттю даних, у Дрогобичі зменшилася в 2,5 рази.
- Якщо ми бачили, що йдуть запити на дані, ми створювали набір та оприлюднювали його на порталі відкритих даних, - розповів Станіслав Гайдер.
Що ж, Кременчук теж має шанс і заробляти на даних, і використовувати їх задля ухвалення управлінських рішень. Наприклад, дані про споживання теплової енергії у будинках, де встановлені лічильники. «ТелеграфЪ» публікував матеріал на основі цих даних – і ми просто впевнені, що влада має їх аналізувати та впроваджувати заходи з енергозбереження.
Упс, OpenDataFest у мерії ми провели 25 квітня. Пишу свої враження трохи із запізненням: мені завжди важче розповідати про подію, яку я влаштувала та прожила зсередини. Звісно, не сама (одна б я точно не подужала), а разом із однодумцями з ГО «Європейський клуб» - і перш за все, моєю колегою Ларисою Гориславець, разом з нашим «Телеграфом», де колеги (так само, як і я) вболівають за відкритий доступ до публічної інформації і за інформацію у формі відкритих даних. І де є рубрика «Відкритий доступ», де ми публікуємо інформацію і про нашу боротьбу за відкритість влади, і про здобутки, і про проблеми з доступом.
На цей раз – про здобутки. Влада сприяла в проведенні фестивалю. Окрема подяка – секретарю міськради Юрію Гриценку та керуючому правами виконкому Руслану Шаповалову. І розпорядникам інформації сподобався наш фест. Та особливо блокноти з чудовими малюночками Олени Глазкової і головне - друкованою інформацією, підказками про відкриті дані.
Але попереду – нові виклики. По-перше, свіжа редакція Постанови про відкриті дані: кількість обов’язкових наборів збільшується, Зокрема, для органів місцевого самоврядування (в т. ч. підпорядкованих їм КП) майже вдвічі – із 34 до 65.
По-друге, варто визнати: Кременчук доволі слабко комунікує та використовує свої дані.
Винятки (сервіси створені на громадських засадах):
Тож, можливо, у вас з’являться ідеї, що корисного і цікавого для кременчужан можна створити на основі відкритих даних? Можливо, хтось із ІT-розробників захоче, щоб розробка рекламувала вас на офіційному порталі міста? Передбачаю питання про гроші. Що ж, у Кропивницькому міська влада вже відшукала 80 тис грн на хакатон (форум розробників, де на основі відкритих даних створюються сервіси). З нашою владою теж можна домовлятися… Але нам всім потрібні ідеї. Хто їх має пишіть: t.donchenko88@gmail.cоm
Подумаємо разом?!
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.Закон «Про доступ до публічної інформації» зобов'язує владу публікувати фінансову звітність, інформацію про закупівлі, про вільні земельні ділянки, оренді комунальних приміщень, про прийняті рішення, проекти. Це дає можливість кременчужанам контролювати владу, використання нею бюджетних коштів – наших з вами грошей, сплачених у вигляді податків.
Всупереч закону, частина інформації залишається закритою або публікується на сайті Кременчуцької міської ради з порушенням термінів. Ми хочемо домогтися, щоб влада неухильно дотримувалася закону. І будемо розповідати про те, що від нас намагаються заховати.
Кампанію «Відкритий доступ» у 2016-2017 роках журналісти реалізовували за підтримки МЗС Чехії у рамках програми Transition, неурядової організації NESEHNUTI і ГО «Європейський клуб».
Координатор проекту в «Кременчуцькому Телеграфі»:
Тетяна Донченко, 066-299-09-53
e-mail: t.donchenko88@gmail.com