Футбольний клуб «Кремінь» відзначив 16 річницю відродження професійної команди

16 років назад кременчуцький професійний футбол перегорнув нову сторінку. 23 жовтня 2003 року у Кременчуці була офіційно відроджена професійна команда. Депутати Кременчуцької міської ради ухвалили рішення «Про створення комунального закладу фізичної культури і спорту «Міський футбольний клуб «Кремінь». Команда провела два переможні сезони в обласних змаганнях і 3 серпня 2005 року МФК «Кремінь» отримав статус професійної команди, замінивши у другій лізі зняту зі змагань «Ворсклу-2».

- Остання сесія міської ради прийняла рішення створити комунальний заклад «Міський футбольний клуб «Кремінь», директором якого призначено Дмитра Алєксєєнка. Міському комітету з фізичної культури й спорту спільно з фондом міського майна доручено підготувати статут та установчі документи для державної реєстрації «міського футбольного клубу «Кремінь», а фінансовому управлінню - передбачити кошти на утримання клубу у проекті бюджету на наступний рік. – писала «Зоря Полтавщини» (Полтава), №187-188, 28 листопада.

Саме комунальна форма власності ставила перед клубом нові виклики. «Кремінь» й тут був першопроходцем, який з часом став ділитися з іншими українськими клубами набутим досвідом.

За цей час «Кремінь» зазнавав злетів та падінь, але палка підтримка відданих вболівальників окриляла й надихала рухатися далі. Команда приймала на своєму полі титуловані українські клуби, через окупацію Донбасу надала прихисток молодіжній команді «Зоря» Луганськ. У команди за ці роки з’явився затишний стадіон «Кремінь-Арена», який не на хвилину не залишався без футболістів. Крім виступів першої команди та з десяток дитячих, грають футболісти в чемпіонатах та кубках Кременчука.

«Кремінь» за цей час зібрав безліч приємних спогадів та історій. Ми згадаємо кілька з них… У 2003 році на базі місцевих вихованців «Атланту» та клубу «Адомс» був створений клуб «Кремінь». Шлях «Кремінь» розпочав з чемпіонату області.

Очолити команду довірили Сергію Свистуну, який з перших днів відродження професійної команди й до сьогодні продовжує примножувати футбольну славу Кременчука. Небагатослівний Сергій Володимирович згадує, що за цей час було багато пам’ятних матчів та гравців з якими довелося працювати.

У 2008 році Сергій Свистун увійшов до тренерського штабу «Ворскли», в той час багато вихованців кременчуцького футболу мали змогу спробувати свої сили в полтавській «Ворсклі»: Роман Безус, Роман Кунєв, Юрій Павлик…Тренер у 2013 році повернувся до «Кременя» й був як наставником так помічником головного тренера.

Єдиним незмінним гравцем у команді залишається голкіпер Андрій Олійник. Воротар «синьо-білих» з перших днів й до сьогодні захищає кольори «Кременя». Андрій згадує, що після закінчення школи тренер Сергій Свистун порадив їм, своїм вихованцям, не поспішати переходити в дублі чи резерви інших команд. Адже тоді організувалася команда «Кремінь», яка заявилася на область. Команду покинули лише 5 гравців, натомість взяли кількох досвідчених гравців.

- Команду сформували з випускників «Атланту» 1986 року народження та досвідчених гравців, які встигли пограти на більш високому рівні ніж чемпіонат області в який тоді заявлявся «Кремінь». Два роки зіграли на область і вже у 2005 році дебютували у Другій лізі в матчі з «Олімпіком». Тоді виграли на виїзді з рахунком 3:2. Тоді дуже запамятався матч - дебют й перша перемога.

Пам’ятаю стадіон «Політехнік», на який приходили по 5-6 тисяч вболівальників. Яка тоді була атмосфера, я навіть уявити не міг, що відбувалося у 90-ті роки, коли стадіон заповнювався на всі 100%. Не знаю, але чомусь на стадіон «Політехнік» реально ходило більше людей, хоча новий стадіон побудували у пішій доступності до нього... Пам’ятаю навіть захват від першого виходу на «Кремінь-Арену».

Ще пам’ятаю першу можливість поборотися за вихід у Першу лігу, коли ми в останній грі зі «Сталлю» у сезоні 2009-2010 обіграли їх з рахунком 2:1, а Полтава втратила очки з «Шахтарем-3». Ми тоді завоювали право на ігри в плей-офф. – згадує Андрій Олійник.

В Андрія про час відродження професійної команди «Кремінь» лише приємні спогади, про перехід з юнацького у дорослий футбол.

- Перший контракт і перша зарплата. Як зараз пам’ятаю 185 гривень видали пачку купюрами по 1 та 2 гривні. Йдеш з повними кишенями грошей. Таке відчуття, що водії маршруток були нашим спонсором, адже проїзд тоді якраз був по 1 гривні. – додав голкіпер Андрій Олійник.

Разом з Андрієм на область грав й Антон Диндіков. Антон тоді поєднував кар’єру гравця та тренера. Коли «Кремінь» отримав статус професійної команди й постало питання на чому зупинити свій вибір – Антон Диндіков обрав виховання дітей. Він й сьогодні продовжує працювати у структурі «Кременя» та допомагає маленьким кременчужанам робити першу кроки у футболі.

- У той час я вже тренував дітей й грав на чемпіонат міста. Кращих хлопців, які грали за різні команди зібрав Олег Мейданович Бабаєв, ще Андрій Дмитрович Недяк був. Також був перший президент команди Дмитро Петрович Алексієнко...

...Нам сказали, що створюється команда й ми два роки грали на область й двічі ставали чемпіонами. - розповів Антон Диндіков. – Коли пішли на підвищення й стали командою майстрів мені також пропонували. Я відмовився, адже бачив себе у роботі з дітьми. У команді майстрів не вдавалося б поєднувати роботу з дітьми та грати за «Кремінь». Я якраз тоді займався групою 1994 року, де був Юрій Павлик, який зараз грає за «Кремінь». Вирішив залишитися разом з ними й зупинив свій вибір на користь дитячого футболу.

Хороша була в нас команда. Й на область грали місцеві молоді хлопці, Команда була хороша – на ходу. Нам вдалося тоді виграти кубок й двічі стати чемпіонами області.