Дорога на Схід: міста на лінії фронту – чим живуть і чого прагнуть їхні мешканці?

Коли війна і мирне життя поруч - через вулицю

Міста Донбасу переповнені контрастами. До них звикли і майже не помічають місцеві жителі, але це відразу впадає в очі приїжджим. Якщо Краматорськ, Сєверодонецьк та Бахмут не зазнали значних руйнувань, а Слов’янськ вже майже відновлений, то на вулицях міст поруч з лінією розмежування, таких як Авдіївка чи Станиця Луганська, залишилося багато напівзруйнованих будинків. Більше того, перейшовши з однією вулиці на сусідню там нібито пересуваєшся у часі - з мирного життя до життя під час війни. Адже на першій бігають діти, працюють будинки культури, кафе, стадіони, а в сотні метрах від цього - розбиті снарядами багатоповерхівки, за якими заміновані поля.

По словах мешканців Авдіївки, у старій частині міста ночами й досі чути вибухи та постріли що не дивно – відстань від передових позицій українських військ на «Промці» чи в Опитному до крайніх житлових будинків від одного до двох кілометрів. А сама Авдіївка знаходиться за летовищем Донецького аеропорту (ДАП). До 2017 року це місто постійно обстрілювали з гармат та мінометів що призводило до періодичного відключення населенню водопроводу, газу та електроенергії.

Шрами війни й досі  можна побачити чи на кожній вулиці Авдіївки. Це не тільки зруйновані будинки, а й посічені осколками паркани та ворота садиб, забиті фанерою вікна з вибитим склом, дахи, покриті новим шифером, а іноді і без нього… За словами заступника голови військово-цивільної адміністрації Романа Шахова, з 5-ти тисяч приватних житлових будинків Авдіївки під час активної фази бойових дій було повністю або частково зруйновано та пошкоджено 1200, а з 155 багатоповерхівок - 111. У кожну із 7 шкіл міста були прямі влучення снарядів. Серед мирних мешканців загинула 61 особа, а поранених були сотні!

«Боже, бережи Авдіївку!»

До війни в Авдіївці проживало 35 тисяч мешканців. Під час загострення бойових дій у 2014-2015-му роках дві третини з них виїхало. Поневірявши світом люди потроху повертаються до своїх осель і наразі чисельність населення міста сягає 23-25 тисяч осіб, з яких близько двох тисяч школярів.

Авдіївка поступово заліковує рани війни. Більшість пошкоджених будинків вже відновлено, будується та ремонтується багато інфраструктурних об’єктів. Як повідомив Роман Шахов, на сьогодні силами підрозділів ДСНС, за рахунок державного бюджету, міжнародної допомоги та коштів Авдіївського коксохімічного заводу групи компаній Метінвест, вдалося відремонтувати 101 багатоповерхівку та понад тисячу приватних осель. В місті працює лікарня, 5 загальноосвітніх навчальних закладів, 4 дитсадка, музична та спортивна школа, палац культури, два молодіжних центра, спортивний клуб і стадіон.

А на околиці міста ми побачили дві сумнозвісні дев’ятиповерхівки, вщент пошкоджені численними влученнями снарядів – весь цей час вони фактично прикривали собою місто з боку фронту. На стіні однієї з них намальований величезний мурал розміром у чотири поверхи, який став символом цієї війни. На ньому зображено обличчя місцевої вчительки Марини Марченко. Її очі з осудом дивляться у бік Донецька, звідки бойовики обстрілювали Авдіївку. Цей мурал у 2016 році намалював австралійський художник голландського походження Гвідо Ван Хелтен. До речі, Марина Марченко і досі вчить дітей українській мові в одній зі шкіл міста. А біля місця, де з’явився мурал з її зображенням, під час артилерійського обстрілу восени 2014-го був поранений і ледь не загинув її чоловік.

Як же ми були вражені, коли дізналися, що в двох під’їздах цієї дев’ятиповерхівки живуть сім'ї, які не схотіли покидати свої домівки. Місцева влада їм підключила воду, опалення і електроенергію, але наслідки обстрілів, які кожен день перед очима, та звуки вибухів, які чути щоночі… Їхні під’їзди від можливого прильоту снарядів частково прикриває лише інша напівзруйнована дев'ятиповерхівка, що стоїть поруч.

У цьому будинку в Авдіївці живе декілька сімей

А цей будинок закриває їх від снарядів шостий рік

«БОЖЕ, БЕРЕЖИ АВДІЇВКУ!!!» - написав хтось великими літерами на стіні під муралом. Надія лише на Бога та наших захисників, які стримують ворога за околицями міста.

Авдіївка, вулиця Молодіжна,17 - наслідки обстрілу

У приватному секторі Авдіївки таких будинків багато

Містечко стало «вікном» в Україну для жителів окупованих районів Луганщини

Селище міського типу Станиця Луганська чимось схожа на Авдіївку, бо теж знаходиться поблизу від лінії зіткнення з російсько-терористичними військами та окупованого ними обласного центру - Луганську. Воно також було сильно зруйновано у період 2014-2015 років. А наразі це селище більш відоме через роботу єдиного контрольного пункту в’їзду-виїзду на теренах Луганської області, через який здійснюється пропуск громадян через лінію розмежування. КПВВ лише пішохідний, тому автомобілі через нього не проїжджають. Нещодавно тут відремонтували міст через Сіверський Донець, що трохи полегшило для людей умови пересування через контрольний пункт. Втім, місцеві мешканці цьому не дуже раді, тому що селище не готове до прийняття такої кількості відвідувачів з окупованих територій. А за даними місцевої влади, щоденно КПВВ пересікає по 10-12 тисяч осіб. Більшість з них вирішують питання з оформленням та отриманням пенсій і різних соціальних виплат саме у Станиці Луганській, в якій наразі проживає приблизно стільки ж людей. Це створює величезні черги у банках та закладах соціального забезпечення і додає проблем місцевим жителям. Інфраструктура селища просто не готова до прийому такої кількості людей.

Обстрілювати Станицю Луганську перестали з кінця 2015 року. На той час у селищі було зруйновано понад 2 тисячі осель, виїхала третина населення, а багато з тих, що залишилися, жили у підвалах, бо не було більше де, і там було безпечніше. По вулицям Станиці Луганській ворог наніс 7 вогневих ударів залпами РСЗВ «Град». Скільки мирних мешканців тоді загинуло точно порахувати не можуть й досі. Місцева влада називає приблизну цифру - 100 осіб, хоча офіційно вона трохи менша. Про деяких колишніх мешканців й досі нічого не відомо.

Втім, за останні чотири роки тут зроблено чимало і життя селища поступово налагоджується. Працюють три школи і три дитсадка, будинок культури і лікарня. У відновлені житлових будинків місцевій владі дуже допомогла міжнародна спільнота, зокрема Норвезька рада у справах біженців. За допомогою цієї неурядової організації було відновлено понад тисячу приватних будинків, а 20 відбудовані заново. За підтримки Програми ООН з відновлення та розбудови миру створено місцевий Центр надання адміністративних послуг, реалізовані чимало проектів в освіті, культурі та для розвитку малого бізнесу. До речі, помідори чері новостворене місцеве підприємство по вирощуванню овочів поставляє навіть до Києва.

У Станиці Луганській з 2016 року за підтримки ПРООН проводиться Свято Миру та Єдності. Директор районного будинку культури Анатолій Воржев розповів журналістам про митців зі всієї України, які щороку приїжджають на цей фестиваль.

КПВВ Станиця Луганська - звернення до мешканців окупованих територій

КПВВ Станиця Луганська - мобільне відділення банку

Думки людей щодо розведення військ

Під час спілкування з громадськими активістами, представниками місцевої влади та пересічними мешканцями прифронтових населених пунктів журналістів дуже цікавило питання щодо відношення місцевих жителів до ініціативи Президента по розведення військ від лінії розмежування. І тут думки людей дещо розділилися.

У селищі Новгородському Донецької області секретар селищної ради Тетяна Красько розповіла, що місцеві жителі вкрай занепокоєні такою можливістю, адже одна з вулиць населеного пункту доходить до лінії розмежування і відвід військ навіть на один кілометр залишить у «сірій зоні» усіх її мешканців. До того, вона згадала, як у 2015 році у селище заїхала група озброєних бойовиків скупитися в місцевому магазині, і що вони тоді натворили. Люди побоюються, що після розведення військ така ситуація може повторитися.

А от у Станиці Луганській більшість опитаних до можливого розведення військ відносяться більш спокійно. На думку місцевих жителів, проникненню озброєних груп бойовиків до населеного пункту завадить річка Сіверський Донець, берега якої заміновані. До того ж, розведення військ у цьому районі вже проводилося і особливих проблем це не викликало. Отже і теперішня ініціатива влади з цього приводу їх не дуже лякає.

Усі люди, які мешкають у прифронтових містах та селищах, живуть з надією на мир. Звісно, що мир не за будь-яку ціну, не шляхом здачі національних інтересів чи поступки агресорам. Як до нього прийти люди не знають. Але вони мріють про мирне життя і сподіваються, що жахи війни більше ніколи не побачать. Збройний конфлікт на Донбасі тягнеться вже шостий рік і люди увесь цей час живуть тут фактично в умовах війни, хоча цей збройний конфлікт і називають по іншому. Чимало їхніх дітей ніколи не бачили мирного часу і не пам’ятають тиші. У тій же Авдіївці до дитсадків наразі ходить 520 дітей… 

Люди тут живуть надією на мир!

Візит для журналістів «Огляд кращих практик співпраці влади, бізнесу та організацій громадянського суспільства в реалізації проектів розвитку в Луганській та Донецькій областях» проводився у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру в Донецькій та Луганській областях за напрямком роботи Програми розвитку ООН на Сході України «Громадська безпека та соціальна згуртованість», за участю Міністерства культури, молоді та спорту України та за фінансової підтримки урядів Данії, Швеції і Швейцарії.