Не дуже весела історія про не дев’ять котячих життів та ексклюзивну котохатку

Звідки взялася у дворі на Соборній, 40\2 та триколірна красуня-кішка, ніхто із сусідів не знав. Однак назвали її Машкою і всі дружно почали підгодовувати. Так вона  й прожила у дворі всю минулу зиму. А нинішньої весни привела у підвалі п’ятірко чудових різноколірних кошеняток: була там і черепахова дівчинка, і рудий бешкетник-хлопчик, і триколірні сестрички-двійнятка. Одна з них – пухнаста, вся в маму, з мигдалевидним розрізом очей і рожевим носиком, дуже витончена принцеса Ліса. А інша – добротна вгодована Соня.

Лісу змогли  впіймати і стерилізувати (за  власний кошт це зробила волонтерка Олена, із будинку, що поруч). Намагалися також упіймати і Соню, але не вийшло. Отож, троє з п’яти пішли у добрі руки, а Соня і Ліса залишилися з мамою.

Сусіди дуже опікувалися здоров’ям котів: домовилися не годувати їх свіжою рибою і різним непотребом (боялися глистів). Натомість рибу варили, додавали  до бульйону крупу, виходила смачна і поживна каша. Давали також домашнє молоко і сир, варені яйця. Загалом, жили коти як у Бога за пазухою.

Минуло три місяці, і Машка відлучила своїх дорослих діток від «грудей». Бо знову була вагітна. І десь у вересні народила ще п’ятьох красунчиків (видно, кіт якийсь добротний  трапився). У цьому виводку не було жодного, схожого на Машку. Натомість були двоє сіро-білих пухнастих дівчинки, чорно-білий та димчастий пухнастий хлопчики та триколірна ніжних пастельних відтінків пухнаста дівчинка. Загалом, така чудова краса, що ні в казці сказати, ні пером описати. Хоч на виставку! Дві старшенькі, Ліса і Соня, опікувалися  малюками, допомагали мамі виховувати їх.

У листопаді, коли приморозило, сусіди зробили «дітям» так звану тимчасову хатку – поставили  біля входу в підвал, куди зазвичай ховалися кошенята, коробку з пінопласту. Кошенята швидко зрозуміли, що й до чого, і всі дружно перебралися в неї. А Машка частенько влягалася зверху, на коробці. Та 11 листопада вночі сталося лихо: через двір пробігали безпритульні собаки. Сусіди чули страшний котячий крик: Машка героїчно билася з нападниками, захищаючи  своїх діток. Так її і знайшли вранці в позі розлюченої пантери з випущеними пазурами. Захищала дітей до останнього подиху. У дворі в той день був траур. Поховали Машку за гаражами.

І замислилися. Волонтер Олена зауважила: якби коробки не було, кошенята сиділи б у підвалі і Машці не довелося б жертвувати своїм котячим життям – вона просто втекла б. Олена порадила прибрати коробку. Але сусіди Ігор і Віталій вирішили по-своєму: склалися грошима, купили сітку-рабитцю і щільну матову плівку. Віталій, який на своїй дачі підгодовує кількох бездомних котів, привіз із дачі справжню будку, і вони вдвох із Ігорем обтягли її сіткою і плівкою, закріпили залізними стяжками, зробивши ніби криту веранду. Витратили десь метрів п’ять плівки і 2,5 метра сітки. Вийшла дуже гарна і тепла така собі котяча хатка. Тепер її мешканцям  не страшні ні погодні катаклізми, ні бродячі собаки. Жалко лише Машку… не дожила. Натомість дві старші її доньки, Ліса і Соня, тепер опікуються молодшим поколінням замість мами.

Сусіди не натішаться дружною сімейкою, але всі розуміють, що цю котячу красу треба швидше роздати добрим людям, доки ще маленькі. А вони ж гарнюні! І дикі. Так просто до рук не йдуть. Натомість старшенькі Ліса і Соня вже майже ручні.

Ось така не дуже весела історія про не дев’ять котячих життів, чудових кошеняток та оригінальну й ексклюзивну котохатку.