«ТелеграфЪ» сходив на «Наших котиків» і всім рекомендує. Мяв!

У кінотеатрах почали показувати патріотичну неполіткоректну комедію «Наші котики», серед продюсерів якої зазначений Степан Бандера. Журналісти «Телеграфа» не пропустили можливості відвідати це шоу. Ось вам наші враження, а нижче трейлер й головна музична тема – «Жовтий скотч».

Женя

Що неприємно вразило: недолуга журналістка Оля, яка заради дотримання західних стандартів журналістики поперлася брати інтерв'ю в окупантів. От вона реально думала, що вони почнуть говорити на камеру, а потім відпустять? Страшенно бісило невміння «колеги» бачити очевидні речі. Хотілося весь фільм люто фейспалмити від поведінки журналістки. Дуже хочеться вірити, що таких - меншість.

Що взяло за живе: виконання добровольцем української народної пісні «Пливе кача по Тисині…» Будьте готові, що це може завершитися мокрими очима.

Загальне враження: мені сподобалися «Наші котики». Заявлено, що це комедія. Але і драма. А ще це сатирична, ідеологічна зброя в боротьбі з окупантом. Такі фільми потрібні нашому суспільству, щоб згадати: на Сході України триває російсько-українська війна і вони, росіяни, там є. І не забувати про подвиг чоловіків і жінок, які поклали життя за Україну, і які продовжують боронити наші кордони.

Стас

Авторы с первых кадров дают понять, что чувства многих сограждан будут задеты. Тех, для кого «не всё так однозначно» и которые до сих пор верят, что «их там нет».

Кино, которое я ждал на экранах ещё 5 лет назад. С чёткими и понятными ориентирами, героями и врагами, сочувствующими и предателями.

В достаточно простой форме зрителям расскажут о том, насколько разные люди шли защищать Украину в 2014 году и что их объединило навсегда. А ещё, несмотря на комедийный характер, это кино о смерти, её прикосновениях и дыхании.

Как и заявлено, это на 100% патриотичная и неполиткорректная комедия. Для просмотра рекомендуется прикупить порцию жаренных снегирей.

Руслана

Мені фільм сподобався. Але я б до нього, як до комедії не ставилася, так само, як і до «Мої думки тихі». Є вдалі жарти, є дуже вдалі, є кумедні відсилки до інших проектів чи реальності. Всі вони змушують посміхнутися або навіть посміятися, але безперервного реготу вони не викликають. Це зовсім не погано, може, навіть добре. Просто, начитавшись відгуків про фільм, очікувала від нього значно більше трешу та чорнухи. У фільмі багато драматичних моментів. Місцями здається, що їх більше, ніж комедійних. Особливо під кінець.

Тим, хто чутливо ставиться до чорного гумору і не завжди натуральної гри акторів – краще не ходити. Всім іншим – дуже раджу.