Засновник «художньої артілі» кременчуцький художник Олександр Литовченко

Олександр Литовченко – автор картин на історичну і міфологічну тематику та настінних картин у храмі Христа Спасителя в Москві. Його роботи вміщені в експозиції Третьяковської галереї. Він був історичним і релігійним живописцем, академіком Імператорської Академії Мистецтв, учасником «Бунту чотирнадцяти», одним із засновників Санкт-Петербурзької артілі художників.

Олександр Дмитрович Литовченко народився в Кременчуці 26 березня 1835 року в бідній міщанській сім’ї. Він відчув потяг до малярства дуже рано, і скоро набув навичок у малюванні. Тим паче, що його батько працював учителем малювання і креслення в 4-у міському початковому училищі і, мабуть, син успадкував це від нього.

Після закінчення навчання в Кременчуці Литовченко поїхав до Петербургу. Він вступив до Академії Мистецтв, з труднощами витримавши екзамени «з наук». В Академії його заняття пішли досить успішно. В 1855, 1857 і 1858 роках він отримав дві малі і дві великі срібні медалі за малюнок і етюд, а в 1861 році за картину «Харон перевозить душі померлих» – малу золоту медаль.

Життя не усміхалося художнику, для здобуття засобів до існування він змушений був навіть служити ретушером в одному фотоательє.
9 листопада 1863 року Литовченко приєднався до тринадцяти учасників, які відмовилися від даної академічною радою програми на першу золоту медаль, і разом з іншими покинув Академію, отримавши від неї диплом класного художника другого ступеня разом з приєднаним до нього свідоцтвом, що художник має дуже великі здібності та «може писати образи».

У 1868 році за картину «Сокольничий» він отримав звання академіка, після чого вирішив домагатися професорства. Академія надала йому майстерню і художник протягом 4-х років працював над картиною «Цар Іван Грозний показує свої скарби англійському послу Герсею». Однак представлена в 1874 році в раду для отримання звання професора картина була визнана незадовільною в історичному і, особливо, в археологічному плані.

Литовченко був незгодний з висновком ради і просив більш суттєвих пояснень та вказівок, але отримав відповідь, що рада не вважає за потрібне листуватися з ним з цього приводу. Відтоді художник абсолютно відійшов від Академії Мистецтв і до самої смерті ставився до неї дуже жовчно і різко.

По виході з Академії Мистецтв художник примкнув до «Петербурзької художньої артілі», а після розпаду її в 1877 році був прийнятий в «Товариство пересувних художніх виставок» - «Товариство передвижників».

Серед відомих творів художника такі роботи: «Олімпійські ігри» (1860 р.), «Тамара» (1863 р.) – за цю картину Литовченку була оголошена подяка академічної ради, «Поцілунок Іуди» (1862 р.), «Бог приборкує обурення ізраїльтян проти Мойсея» (1863 р.), за яку він отримав другу і третю грошові премії, «Льодохід у Петербурзі» (або «Льодохід на Неві») , «Христос у Гефсиманському саду», образи в храмі Святого Миколая на військовому кладовищі в Севастополі, 7 релігійних картин у храмі Христа Спасителя в Москві і багато інших.
Картини О. Д. Литовченка експонуються в музеях України — «Італійський посланник Кальвуччі змальовує улюблених соколів царя Олексія Михайловича» (1889, Харківський художній музей), портрет «Тяжка дума» (1866, Київська національна картинна галерея) тощо.
Помер Олександр Литовченко 16 червня 1890 року в Санкт-Петербурзі.

В 2011 році Кременчуцька дитяча художня школа стала носити ім’я нашого відомого земляка, художника-передвижника Олександра Дмитровича Литовченка.