Тихий дзвін з глибини століть: ювілеї церков Кременчуччини

В нашому житті кожен намагається не забувати про важливі події, особливо про «круглі» дати та ювілеї. Тому в очікуванні Великодня ми вирішли нагадати нашим читачам про визначні дати храмів Кременчуччини.

Багато із цих церков сьогодні не знайти ні на мапах, ні на фотографіях, ні на листівках, але ми не можемо залишити у забутті ці святі місця. Це частина не лише церковної історії, що повинна зігрівати наші душі, як Божественна свіча пам’яті, а й історія нашої Полтавщини.

Серед зниклих храмів одні були розібрані, а замість них, спорохнявілих дерев’яних, були зведені нові, більш величні церкви. Інші ж були знищені під час «безбожної п’ятирічки» в 30-ті роки ХХ століття або згоріли у вогні Другої світової війни. І лише одиниці історія зберегла для своїх нащадків на теренах рідного краю.

Старовинні храми, в які ми зараз можемо увійти і вдихнути намолене повітря з присмаком ладану та смирни, зберігають глибоку історію, з якою ми лише трохи сьогодні познайомимо зацікавлених.

А про церкви, які ми більше не побачимо, будемо намагатися надати хоч якесь уявлення у вигляді короткого опису або небагатьох уцілілих зображень.

В поточному році 275 років міг б відсвяткувати храм у селі Пироги (зараз Глобинський район). Свято-Георгіївська церква була дерев'яною на кам'яному фундаменті, в одному зв'язку з такою ж самою дзвіницею. Вона була побудована у 1745 р. і проіснувала до зведення нової в 1857 р. При храмі був будинок для священника.

Здавна церкви були центрами просвітництва. Тому при них утворювалися парафіяльні школи та інші навчальні заклади. Так, при храмі великомученика Георгія Побідоносця в селі Пироги діяла церковнопарафіяльна школа грамоти для дівчаток, а також двокласне міністерське училище. Розширити свої знання парафіяни могли в церковній бібліотеці.

Щоб зрозуміти, яким великим був храм та його парафія, ми наводимо статистичні дані: в цій сільській церкві на 1902 рік серед парафіян було 954 чоловіки і 952 жінки.

До парафії Свято-Георгіївської церкви належали хутори Дегтярі, Сливці, Черевані, Зінченків, Бакланове, Мар`їне.

В цьому ж році виповнилося б 270 років храму, зведеному в сотенному містечку Полтавського полку Келеберді. Свято-Миколаївська церква була дерев'яна, холодна, з прибудованою до неї в 1844 р. дзвіницею на мурованому цоколі, яку освятили у 1750 році. В огорожі храму знаходилася церковна сторожка, церковна бібліотека та церковно-парафіяльне піклування. Цікаво, що храму на базарній площі належав торговий рундук – критий ларьок, в якому були виставлені на продаж свічки, ікони, вервиці та ін. Виручка від продажу йшла на утримання храму і його служителів.

Храм простояв до 1894 року, коли замість нього звели нову дерев'яну в одному зв'язку з дзвіницею холодну церкву.

Храм відвідували 863 чоловіки і 896 жінок. У парафії перебували хутори Гапонівка, Салівка, Горішні Плавні. Оскільки в хуторах не було церков, люди долали відстані, щоб піднести свої молитви Господу в цій церкві.

В 1750 році була освячена церква в селі Святилівка. Свято-Миколаївський дерев'яний храм на кам'яному фундаменті в одному зв'язку з дзвіницею був зведений коштом вихідців із Запоріжжя: капітана Івана Супруна та поручика Євстафія Логна. У 1780 році церква була відремонтована. Храм не мав опалення і тому вважався холодним. В огорожі церкви розташовувалися церковна сторожка та бібліотека. Для навчання сільських дітей тут була відкрита церковнопарафіяльна школа письменності. Також при храмі діяло церковнопарафіяльне піклування. Станом на 1902 рік церкву в селі Святилівка відвідувало 1422 чоловіків і 1434 жінок.

Церкву було зруйновано на початку 1930-х років. Іконостас знищено, а дзвони скинуто у колодязь.

265 років виповнилося б Троїцькому храму, також зведеному в містечку Келеберді. Дерев’яна хрещата церква була зведена у 1755 році замість старого спорохнявілого дерев'яного храму, який перенесли до села Куцеволівки. В 1756 році поряд побудували дерев'яну двоярусну дзвіницю. Ця церква простояла до зведення у 1836 році нової мурованої.

240 років виповнюється храму в селі Мануйлівка. Свято-Покровська дерев'яна церква в одному зв'язку з дзвіницею була побудована у 1780 р. замість старої. В огорожі храму були розташовані кам'яна церковна сторожка та церковна бібліотека. У парафії діяли жіноча церковнопарафіяльна школа та дві школи грамоти, а також земське народне училище, безкоштовна бібліотека-читальня і було влаштовано церковнопарафіяльне піклування.

30-ті роки ХХ століття. Ліворуч - напівзруйнований храм

Кількість парафіян в цьому храмі на 1902 рік складала 1757 чоловіків і 1777 жінок.

У парафії перебували села Велика Мануйлівка, Нижня Мануйлівка, Шепелівка, хутори Гирманові, Говорухіни, Деридові, Попенкові, Налесні Бородинові.

230 років виповнюється з дня освячення храму в селі Опришки (Глобинський р-н). Благовіщенська дерев'яна церква в одному зв'язку з такою ж дзвіницею, холодна, була зведена в 1790 році. При храмі були улаштовані церковна сторожка, церковна бібліотека та церковнопарафіяльна школа. Церкві належало два будинки, в одному з яких проживав псаломщик. Окремо була побудована свічна крамниця. Храм відвідувало 1163 чоловіки і 1156 жінки. У парафії перебували хутори Битакове-Озеро, Дві-Могили-Щербачки, Гостра Могила, Пінчуковий, Виднога. 

225 років з дня освячення виповнюється наступним сільським храмам:

- В селі Броварки Свято-Троїцька церква, дерев'яна з такою самою дзвіницею на кам'яному фундаменті, була збудована у 1795 р. В церковній огорожі знаходилися сторожка, будинок священника та церковна бібліотека. У парафії діяло земське народне училище. Серед парафіян цього храму були 814 чоловіків і 844 жінки. До парафії храму належали хутори Глибока, Княжівка, Коренева.

- В селі Лебехівка дерев’яна Іоанно-Предтеченська церква з такою ж самою дзвіницею була освячена в 1795 році. При храмі були улаштовані церковна бібліотека, будинок для квартири священика. В парафії була відкрита церковна школа.
Храм відвідували 476 чоловіків та 493 жінки. У парафії перебувало село Малярівка.

Нагадаємо, що в цьому році виповнилося б 210 років ще одному храму в селі Броварки. Різдво-Богородична мурована церква з дерев'яною на кам'яному фундаменті дзвіницею, холодна, була зведена в 1810 році і освячена 8 (21) вересня того ж року. При храмі знаходилися будинок для квартири священника та церковна бібліотека. В парафії діяла школа грамоти і земське народне училище.
Серед парафіян станом на 1902 рік були 1054 чоловіків і 1055 жінок. За даними на 1912 рік парафія храму складалася з: привілейованого стану 33 особи, міщан 53, козаків 1322, селян 1473. До парафії входили хутори Покотилівка і Петрашівка.

Цікаво, що у післяреволюційні роки споруда не була знищена, і, за спогадами очевидців, церква не припиняла служби.

205 років виповнилося б храму в містечку Омельник (нині село) Миргородського полку. Петро-Павлівська мурована церква в одному зв'язку з дзвіницею, холодна, була освячена в 1815 році. При храмі діяло дві церковнопарафіяльні школи, що свідчить про те, що парафіяни храму були писемними та освіченими та подавали значні надії на розвиток містечка. За статистикою 1912 року храм відвідували парафіяни з привілейованого стану 130, міщан 39, козаків 3695, селян 84.

165 років з дня освячення виповнилося б храмам у наступних селах:

- В селі Липове Покровська кам'яна церква в одному зв'язку з дзвіницею, холодна, була збудована в 1855 році стараннями дружини колезького асесора Параскеви Регельман. При храмі були збудовані квартири для священника і псаломщиків. В огорожі церкви знаходилася церковна сторожка та церковна бібліотека. У парафії були відкриті школа грамоти, яка розміщувалася в церковній сторожці, та земська школа. Було також відкрито церковнопарафіяльне піклування. 

На 1902 рік серед парафіян було 1588 чоловіків і 1533 жінок. За статистичними даними на 1912 рік серед парафіян привілейованого стану було 20, козаків 1030, селян 2063. У парафії Покровської церкви перебувало село Крива Руда.

- В селі Сталева Долина Свято-Георгіївська дерев'яна церква на кам'яному фундаменті в одному зв'язку з такою самою дзвіницею, холодна, побудована в 1855 році на кошти дочки колезького радника Василини Георгіївни Бабаніної. При храмі були улаштовані церковна сторожка, церковна бібліотека, будинок для квартир причту. Були відкриті школа грамоти та церковнопарафіяльне піклування.

На 1902 рік серед парафіян було 289 чоловіків та 910 жінок. За даними на 1912 рік серед парафіян привілейованого стану було 28, міщан 5, козаків 712, селян 1122. В парафії храму перебували хутори Лисівка та Яструбовщина.

В один рік з двома попередніми сільськими храмами була освячена церква в селі Піски (Лубенського р-ну). Успенський дерев'яний храм в одному зв'язку з дзвіницею, холодний, був зведений в 1855 році. В огорожі храму була улаштована квартира для священника. В парафії діяло дві церковнопарафіяльні школи та школа грамоти. Серед парафіян з привілейованого стану було 36, міщан 29, козаків 2718, селян 93.

Успенський деревяний храм

Перебудований храм у селі Піски

160 років могло б виповнитися храму, зведеному в уже згаданому селі Бориси (Глобинського р-ну). Вознесенська холодна дерев'яна церква з окремо спорудженою дзвіницею освячена в 1860 році. При храмі була улаштована церковна бібліотека, будинок для квартир псаломщика та священника.

Для просвіти сільського населення були відкриті церковнопарафіяльна школа, яка розміщувалася у власному будинку, і школа грамоти.
За статистичними даними на 1902 рік парафія сільської церкви складалася з 1160 чоловіків і 1146 жінок. До парафії храму відносилися села Іванівка, Мойсеївка, Кагамлик, Натягайлівка.

Ровесницею Вознесенської парафії була церква в селі Великі Кринки. Покровський дерев'яний храм в одному зв'язку з дзвіницею, холодний, був зведений в 1860 році. Тут для освіти парафіян була відкрита церковнопарафіяльна жіноча школа. Для священника і псаломщика були улаштовані квартири. Серед парафіян сільської церкви були козаки - 343, селяни – 2577 чоловік.

155 років виповнилося б храму в селі Солониця. Архангело-Михайлівська дерев'яна церква з такою самою дзвіницею, була освячена в 1865 році. При храмі була улаштована церковна сторожка, церковна бібліотека та діяла школа грамоти. У парафії сільської церкви перебували села Жужманівка, Нагорна-Бутоярівка, хутори Матвійці, Пархоменки, Безуглі, Горбані, Липки, Радченки, Білани, Матюхи, Штефани, Бондарі, Міщенки, Нагнибіди, Грабки, Гнойові.

140 років виповнилося б невеличкій культовій споруді в селі Обізнівка. В 1880 р. господаркою села Варварою Башмаковою була зведена кам'яна каплиця. До побудови каплички ця дивовижна жінка, яка заслуговує на глибоку пошану, всіляко намагалася духовно просвітити місцеве населення. Спочатку пані Варвара, у противагу шинкам, влаштувала чайну. У своєму будинку вона утримувала сліпих і сиріт. Варвара Башмакова запрошувала священника служити в своєму маєтку різні служби, на яких були присутні вчительки церковнопарафіяльної школи і всі домочадці. Під час новорічних свят для учнів школи вона готувала у подарунок, окрім солодощів, також євангелія синодальнаго видання. І все це слугувало передумовами для зведення православної каплиці в селі.

115 років виповнилося б церкві в селі Кохнівка (зараз с. Велика Кохнівка). Дерев’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці в одному зв'язку з дзвіницею, холодний, був освячений у 1905 році. При храмі діяла церковнопарафіяльна школа. Були влаштовані квартири священника і псаломщика. Серед парафіян привілейованого стану – 1, міщан 100, козаків 2598, селян 95.

В 1910 році в містечку Потоки на річці Псел була освячена холодна Успенська церква в одному зв'язку з дзвіницею. При храмі діяла жіноча церковнопарафіяльна школа, а також була влаштована квартира для священника. Серед парафіян привілейованого стану було 26 чоловік, міщан – 53, козаків – 2129 та селян – 235 чоловік.

110 років могла б відмітити церква в селі Савине (зараз мікрорайон Молодіжний, зупинка громадського транспорту «Вулиця Керченська»), де в 1910 р. була освячена приписна дерев’яна кладовищенська церква Всіх Святих. При цьому храмі була відкрита церковнопарафіяльна школа. В основному в цій церкві здійснювали чин відспівування небіжчиків. 

Наймолодшим у цьому списку ювілейних храмів є храм у Келеберді, якому в поточному році виповнюється лише 15 років і його історія ще далеко попереду. Спасо-Преображенський храм, освячений 9 жовтня 2005 року, зводився за кошти підприємства «Славутич-Руда» із залученням закордонних благодійників. Іконостас та ікони виконали майстри з Полтави, а інтер’єр церкви розписували художники з Кременчука. Високохудожнім є хрест «Голгофа» з розп’яттям Господа Ісуса Христа, витесаний із цільної брили мармуру вагою близько 2000 кг.

Сподіваюся, що ці ювілейні дати не стануть просто нудною статистикою, і що пам'ять про згадані церкви залишиться в душах і серцях православних християн та відгукнеться в дні їх свят тихим малиновим дзвоном сучасних храмів Кременчука та округи.
Щиро вітаю усіх із світлим Христовим Воскресінням!