Нардеп Мовчан, який працював у ProZorro, розповів, чому він тепер проти рівних умов на тендерах

9 липня на КВБЗ представили проєкт, який має на меті внести неціновий критерій у ProZorro для продукції машинобудування — вимогу обов'язкової локалізації виробництва при здійсненні публічних закупівель. На презентацію як один зі співавторів законопроєкту прибув і народний депутат від Кременчука Олексій Мовчан - голова підкомітету з питань регулювання публічних закупівель та ефективного управління державним і комунальним майном Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку.

Йдеться, по суті, про преференції вітчизняним виробникам: неціновий критерій в ProZorro для оцінки пропозицій продукції машинобудування на тендерах. Зокрема, пропонується критерій — не менше 25% локалізації виробництва на українських підприємствах. Тобто іноземний виробник не пройде, якщо не матиме цих 25%, навіть якщо його пропозиція буде дешевшою. Саме тому ініціативи уряду та нардепів щодо локалізації отримали багато критики.

Зокрема, й від спільноти DoZorro, яка допомагає зробити прозорішими публічні закупівлі та від ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна» (Transparensy International Ukraine). Вони закликали «зупинити відкат закупівельної реформи», апелюють тим, що така редакція закону суперечить головному принципу ProZorro – рівним правилам гри на ринку. Крім того, як зазначено в заяві, проєкт урядової постанови «суперечить чинному законодавству і міжнародним зобов’язанням України, а також містить корупційні ризики».

Варто зазначити, що «Трансперенсі» - не просто якась організація невдоволених активістів, яка живе на грантові гроші. Transparensy International Ukraine адмініструвала реформу публічних закупівель та державних продажів і передала державі відповідні електронні системи, адміністраторами яких згодом стали держпідприємства ProZorro та ProZorro.Продажі. Тобто, по суті, критика йде від людей, які створювали ProZorro і продовжують слідкувати за реформою закупівель.

Олексій Мовчан, який нині хоче запровадити локалізацію, що, робить нерівними умови для українських та іноземних виробників, раніше працював заступником начальника відділу управління проєктами та програмами Державного підприємства «ProZorro.Продажі»; співпрацював з «Трансперенсі Інтернешнл Україна». Представники організації згадували його ім'я на публічному заході в мерії Кременчука, представляючи рейтинг «Прозорі міста». Наразі ж позиція нардепа — прямо протилежна позиції «Трансперенсі».

Під час заходу на КВБЗ ми запитали в Олексія Мовчана про ці суперечності. Чому зараз він ніціює та підтримує законопроєкт 3739?

- Я законопроєкт підписав, став співавтором. Чому? Тому що, по-перше, я вже не в ProZorro працюю. І є рівень відповідальності, розуміння, що важливо для моїх виборців, що за їхні доходи я теж несу відповідальність. Цей законопроєкт допоможе кременчужанам, моїм виборцям на машинобудівних підприємствах. Цей законопроєкт дасть можливість розвиватися території, дасть поштовх регіональному економічному розвитку, тому що в нас багато машинобудівних підприємств. Цей законопроєкт не порушує міжнародних угод України і не ламає ProZorro.

- У «Трансперенсі» заявляють протилежне: що порушує.

- Багато груп людей, які маніпулюють. Чому? Ідея «Трансперенсі» та ProZorro — це абсолютно відкрита конкуренція. Ніяких обмежень. З одного боку, це дуже правильно. З іншого боку, ми розуміємо, що наш КрАЗ, вагонобудівний завод та десятки інших не мають таких самих можливостей на ринках Європи чи навіть у країнах СНД. Нас утискають. Ми нібито відкриті, але нас утискають.

- Хто нас утискає? Конкретно: як нас утискають?

- Конкретно — преференціями для національного машинобудування, як в Європейському Союзі, так і в країнах СНД.

- А ви можете навести конкретні приклади: як нас утискають? Бо ми чуємо загальні фрази. Але жодного конкретного прикладу.

- Ну, дивіться. Ми можемо покликати Володимира Івановича (Приходька — директора КВБЗ) і спитати, скільки й чого вони поставили, наприклад, в Білорусь чи в Євросоюз, кременчуцьких вагонів? Ми ж купуємо іноземні — Siemens, ми ж купуємо (з Китаю — ред.) на Харківський метрополітен: був скандальний тендер, там де кременчуцький завод не виграв.

- Так, бо ціна була вищою.

- Але ж життєвий цикл ніхто не враховував! Є багато різних факторів, які важливі у державних закупівлях. Ми в умовах всесвітньої коронакризи маємо створювати умови, щоб підприємства працювали, щоб українцям було за що купувати їжу! Щоб кременчужан не скорочували (чи харків'ян, чи когось, хто працює на машинобудівних підприємствах). Це (законопроєкт по локалізацію — ред.) - один з інструментів.

- Але ж ви повинні розуміти, що, по суті, цей законопроєкт вводить неціновий критерій в ProZorro, при якому більш дешевий товар (без локалізації) програє. І Україна за гроші платників податків купуватиме більш дорогі товари.

- Хороша дискусія. По-перше, це не про всі товари, а про машинобудування, яке є конкурентним в Україні, де є кілька пропозицій: це може бути 100-відсотково локалізований в Україні КрАЗ і на 50% локалізований «Альфатекс». Або це може бути General Electric, який поставив сюди тепловози, але не просто пофарбував тут, а поставив, наприклад, колісні пари та якомога більше комплектуючих, створених руками українських робітників, і за які українські робітники отримали зарплату. От і все! Ми говоримо про певний перелік товарів, це товари непрості. Є багато опцій. І це не є великою проблемою для ProZorro – ввести для цієї категорії неціновий критерій.

- А ціна?

- Життєвий цикл, він теж важливий. Ті самі вагони, якщо вони українські, кременчуцькі, і вони обслуговуватимуться тут, то протягом експлуатації цих вагонів українці отримуватимуть зарплату.

Отака вишла дискусія. Ми так і не почули чіткої відповіді, чому Україна має купувати більш дороге — але своє. І не почули прикладів, як утискають українські товари на закордонних ринках. 

До речі, «скандальний» харківський тендер, про який згадав Олексій Мовчан був міжнародним тендером. Закупівля проводилася за кредитні кошти ЄІБ (Європейського інвестиційного банку), поза системою ProZorro. Нинішній законопроєкт 3739 про локалізацію не ставить цю вимогу для міжнародних тендерів, які проводяться на умовах європейських банків. Тобто навіть якби цей законопроєкт уже був законом, КВБЗ не отримав би преференцій на цьому тендері та подібних тендерах за європейські гроші.