150 років з дня народження геракла із Кременчуцького краю - Захара Ялова

Непереможний борець Захар Ялов рвав ланцюги, гнув і ламав підкови й піднімав неймовірну вагу, а на старому Крюківському мосту він піднімав автомобіль із каменем.  

Богатир із Кам’яних Потоків Захар Ялов народився у 1870 році. У 1891 році 150-кілограмового богатиря закликали до військової служби. Служив матросом на Балтиці, в імператорському військово-морському флоті. І саме у війську виявилася його здібність силача. Юнак загартовував волю, тренувався. Повернувшись додому, не знаходить собі заняття. Та найбільшою втіхою для односельців були сільські розваги, де Захар разом зі своїми друзями Черненком та Сандулом показували силу: розгинали підкови, розбивали камінь, боролися з биками, піднімали вантажі. У селі Захар знайшов свою долю — одружився з вродливою дівчиною із роду Козловських — Килиною. Ця жінка прожила до 105 років. У родини дітей не було, тому Захар опікувався дітьми брата.

Спортивна кар'єра розпочалася у Кременчуці, де Захар Ялов познайомився з Чернишовим, який багато років віддав цирковій справі. Разом, за підтримки Кременчуцької профорганізації, вони стали активними пропагандистами фізичної культури на Полтавщині. У своїй місцевості Захар не знаходив собі рівних. Тож вирушив мандрувати. Доля звела його з Піддубним Іваном Максимовичем — шестиразовим чемпіоном світу з вільної боротьби, що запропонував Захару розпочати професійну спортивну кар'єру.

Спочатку виступав як атлет-гирьовик, а вже потім як спортсмен з класичної боротьби. У 1922 році Ялов Захар став чемпіоном чемпіонаті світу з вільної боротьби, що проходив у Франції. Виступав, демонструючи свою могутню силу, і в інших країнах світу.

Для Захара перемога за перемогою стали звичайною справою. Його життєвий принцип став таким: «Всесвітній — непереможний. Міцніший за сталь, твердіший за камінь».

Після Громадянської війни у 1921 році 51-річний Ялов повертається у Кам'яні Потоки. Помер Захар Петрович у 1923 р. Після того як побився об заклад на чверть самогону. Він відірвав паровоз від рейок на кілька сантиметрів, але через кілька днів помер, захлинувшись кров'ю.

Похований у Кам'яних Потоках, на роздоріжжі Дніпропетровського шляху, неподалік від Покровської церкви. Пам'ять про Геракла з Кременчуцького краю живе й досі, у Кам'яних Потоках проводять щорічно змагання на його честь.