Поезія, поєднана з музикою: ТЪ відвідав авторський вечір поетеси Людмили Снітко

24 вересня «Кременчуцький ТелеграфЪ» відвідав авторський вечір поетеси Людмили Снітко. У Кременчуцькій художній галереї авторка презентувала свою другу збірку «Годинникові піски».

 
Людмила Снітко народилася у місті Олександрії на Кіровоградщині, з 1992 року живе у Кременчуці. За спеціальністю жінка – інженер-електронник, працювала у ДП «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» інженером, завідувачем групою, старшим науковим співробітником.

За словами самої поетеси, вона почала писати вірші ще у 3-4 класі, але активно займається творчістю з 2012 року, коли почалися події на сході України, вона дуже переймається долею Батьківщини.

У пані Снітко вже вийшла збірка поезії та прози «Жити, щоб любити» (2017), крім того, вона друкувалася у більш як десяти альманахах і поетичних збірках, є співавторкою книги «Ангели світла» (2017) та переможницею багатьох літературних конкурсів.

 
На запитання, про що її нова збірка «Годинникові піски», яка вийшла у 2020 році тиражем у 500 примірників, поетеса відповідає:

У «Годинникові піски» ввійшли кілька творів з першої збірки авторки, які вона переклала українською мовою, а також роботи, створені у 2017-2018 роках. Як розповіла поетеса, раніше вона писала російською мовою, тепер – виключно українською. В листопаді 2013 року народився її перший вірш рідною мовою, відтоді вона пише тільки нею.

У роботах зі збірки присутня й автобіографічна нотка, а деякі з них – про долю інших людей, за яких авторка переживає, та України.

Ілюстрації до збірки «Годинникові піски» спеціально створила кременчуцька художниця та директорка міської галереї Оксана Бойко. У книзі вони чорно-білі, але відвідувачі змогли побачити їх на презентації кольоровими.

Особливістю презентації книги стало те, що гості галереї могли почути читання поезії у виконанні самої авторки. Декламуючи власні вірші, Людмила Снітко запалювала свічку або брала до рук чашку чаю, накинувши на плечі шаль, – усе, аби створити особливу атмосферу для слухачів. І присутні дійсно поринали у емоції поетеси, разом з нею переживаючи ті почуття, які вона вкладала у свої твори.

Також Людмила Снітко разом зі своєю невісткою Анною виконали дві авторські пісні поетеси. Співаючи, Анна грала на іоніці.

 
Важливу роль відіграють у творчості жінки дітки з особливостями розвитку, адже найменший онук поетеси Ярослав має аутизм. Одного разу пані Людмила пішла гуляти з ним, і їм зустрілися люди, які не зовсім добре поставилися до дитини. Це дуже вразило жінку, зробило їй боляче, після цього на світ з'явилося оповідання на тему інклюзії «Не бійся, я буду завжди поруч». У 2019 році Людмила Снітко з цим оповіданням стала фіналісткою конкурсу «Коронація слова», його надрукували у збірці «Terra інклюзія 2019», куди ввійшли твори семи фіналістів.

У 2020 році поетеса перемогла у Всеукраїнському конкурсі віршів українською мовою «До першої книги для малят». Цю книгу планують дарувати молодим матусям у пологових будинках разом з бебі-боксом.