У Кременчуцькому краєзнавчому музеї презентували гривни, за які можна було придбати бойового коня

6 листопада поточного року фонди нашого музею збагатилися: заступник міського голови Дмитро Кравченко подарував нам чудовий набір мініатюрних копій трьох типів давньоруської грошової одиниці – гривни, котра, як відомо, дала назву офіційній валюті України.

Нагадаю, що назва української валюти – гривня – походить від слова «гривна», яке за давніх часів позначало металеву нашийну прикрасу. Та вже у VIII-XI ст.ст. слово «гривна» також означало вагову і лічильну одиницю.

Зрозуміло, що звичайна паперова гривня, до якої ми вже звикли, у наших предків епохи Київської Русі не мала б ані найменшої цінності – їх би зацікавила виключно монетна гривна. Адже паперові гроші з’явилися у Європі лише в XVII ст.

Монетна гривна відома із середини ХІ ст. Першими з’явилися київські гривни – ромбоподібні срібні злитки. У різні періоди і навіть у різних місцевостях стандарти їх ваги були від 160 до 200 г. Майже одночасно з’явилися і гривні новгородського типу – витягнуті паличкоподібні злитки срібла вагою близько 205 г; в обігу також були чернігівські, що по формі нагадували київські, а важили як новгородські, та деякі інші гривні – польські, литовські, татарські тощо.

Доволі частим явищем були і золоті гривни, дорожчі за срібні у 12 з половиною разів. Існували і терміни стосовно ваги дорогоцінних металів: «гривна срібла» та «гривна золота».

Такі грошові одиниці використовувалися і як засіб накопичення (бо ж дорогоцінні метали, як правило, не дешевшали з часом), і в торгівлі. Загальновідомо, що завдяки монетній новгородській гривні з’явилася грошова одиниця «рубль» (від слова «рубати»): розрубана навпіл гривня ставала двома рублями. На знайдених новгородських гривнах часто зустрічається насічка або вм’ятина, зроблена посередині – щоб було видно, де саме рубати.

Що можна було придбати за одну золоту гривну в Києві в ХІ-ХІІ ст.ст.? Наприклад, бойового коня. У ті часи бойовий кінь коштував стільки ж, скільки 20 корів або 10 звичайних, небойових коней. За гривну можна було стати власником невеликого хутора на кілька дворів. А скільки можна було купити за таку гривну одягу, продуктів тощо – важко навіть прикинути.

Дослідники вважають, що давньоруські гривні «не пережили» монголо-татарської навали: у скарбах, схованих після 1240 року, гривни вже не зустрічаються.

Після декількох спроб у ХХ ст. поняття «гривня» затвердилося у фінансовому житті громадян України. З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа, внаслідок якої національною валютою стала гривня. Звідтоді відбулося декілька емісій гривні – як банкнот, так і монет. Валюта змінювала свій зовнішній вигляд, але назва залишалася.

Повертаючись до подарунку Дмитра Васильовича, звертаю увагу, що мініатюри (вага яких 7 і 9 грамів) виготовлені з бронзи, ніби нагадуючи про золоті гривни. Верхня частина трохи опукла, нижня – плоска. На предметах ретельно відтворені дефекти лиття давньоруської гривни – численні раковини та нерівності. Набір гарно оформлений: він розміщений у симпатичному футлярі, обтягнутому оксамитом. До набору додається сертифікат.

Подарунковий набір «Гривня київського, чернігівського, новгородського типу» вже розміщений в експозиції виставки «Скарби музейних фондів».

Виставка працює щодня з 9.00 до 16.30, вихідний день – середа. Вхід безкоштовний. У зв’язку з епідемічною ситуацією в одному залі одночасно можуть знаходитися не більше 5 відвідувачів.