50-річний ювіляр: до річниці надання статусу пам’ятки природи Скелі-реєстру

У будь-яку пору року – у весняному мереживі чи в літній тихий вечір, осіннім туманним ранком чи в зимовий засніжений день – наш красень Дніпро заворожує своїми краєвидами. Дивовижні острови плавнів, велична течія, різноманіття птахів – все це притягує погляд, коли стоїш на березі давньої водойми. Скільки років несе свої води Дніпро – хто ж їх порахує?

Але тече річка по ще давнішому утворенню – Українському кристалічному щиту. Виходи його на поверхню по берегах Дніпра та в руслі із самого початку були небезпечною перепоною на шляху суден, що ходили Дніпром. Страшні пороги і забори, які всі рибалки та річковики знали поіменно, канули в історію після будівництва низки гідроелектростанцій на Дніпрі. Тепер майже всі виходи давніх гранітів по берегах Дніпра оголошені геологічними пам’ятками природи.

Такий статус 50 років тому, у грудні 1970 року, отримала і наша гранітна Скеля-реєстр, що розташована на березі з південного краю центральної набережної.

На сьогодні вчені нарахували цій скелі близько 3-х мільярдів років. Уявляєте, скільки усього вона пам’ятає!

А пам’ятає вона, дійсно, багато: як в останній льодовиковий період страшні шаблезубі тигри збиралися на скелі та гучно гарчали на протилежний бік Дніпра, відчуваючи запах ведмедя чи кабана; як приходили мимо неї родини мамонтів у короткий період льодовикового літа на водопій до Дніпра; як з’являвся хмарою поблизу скелі неповороткий шерстистий носоріг, сердито хитаючи головою.

З потеплінням клімату з’явилося тут багато людських поселень – для них Дніпро був джерелом життя: багатий рибою, птахами, звіриною у прибережних густих лісах і дібровах, з чистою водою і рослинним розмаїттям. З часом у теплий період року наповнювався Дніпро суднами, які тихо пропливали повз скелю, виблискуючи білими вітрилами, вгору та в пониззя Дніпра, а з розвитком пароплавства гучно нагадували про свій прихід до Кременчука.

Час від часу через Дніпро перебиралися з берега на берег ворожі війська, що приносили на нашу землю смерть та руїну. Так було за часів Мамая, так було в епоху козачих змагань, так було і в роки останньої страшної війни з нацистською Німеччиною. Багато крові було пролито навколо та й на самій скелі під час таких трагічних подій.

В мирні часи скеля жила іншим життям: тут причалювали судна із різним товаром, і купці, як з однієї, так і з іншої сторони, довго торгувалися, аж поки не доходили згоди; тут часто можна було побачити човни рибалок, які висипали прямо на скалу свій улов, ремонтувалися, в'язали нові сітки; сюди приходили кременчужанки-господарочки, які мешкали неподалік, прали білизну впродовж майже цілого року, а на гранітних складках сушили цю білизну і несли її додому із запахом чистого повітря Дніпра.

Тихими ранками захоплювали каміння величні сріблясті мартини або чаплі, численні зграї яких і сьогодні мешкають у плавнях Дніпра. Вдень місцеві дітлахи юрбою пірнали в річку досхочу, а потім грілися на гарячому камінні. На вечірніх зорях збиралися молодята милуватися заходом сонця і, міцно пригорнувшись один до одного, згадували прекрасну легенду про сумне кохання козака Кременя і красуні Ганнусі.
Але це не просто геологічна пам’ятка природи – це ще і кам’яний реєстр. Уважний кременчужанин обов’язково побачить на скелі вибиті риски з позначенням дати, коли спостерігався пік найбільших повеней у Кременчуці. Наприклад, найдавніша така подія позначена роком 1789-м, а от інша повінь – днем Св. Симеона (дата пам’яті цього святого – 5 травня). Невідомий автор цих позначок під час кожної повені був іншим, але, як бачимо, відповідальним до історії свого міста.

Скеля завжди була популярна серед гостей та й самих кременчужан, про це говорять фотографії старих часів, сучасні картини місцевих художників, численні екскурсії, що проводилися кожного літа для учнів місцевих шкіл.

Коротку інформацію про скелю-реєстр можна дізнатися з дошки-анотації, що стоїть біля самої скелі. Її встановлення було ініційоване Кременчуцьким краєзнавчим музеєм та відділом екологічної безпеки виконкому міської ради, а побудували пам’ятну дошку за кошти міського Фонду охорони навколишнього середовища.

Сьогодні геологічна пам’ятка Скеля-реєстр знаходиться у межах Придніпровського парку і розташована в одному з найбільш мальовничих його місць. Її можна побачити з будь-якої точки центральної набережної або пропливаючи Дніпром; можна не лише помилуватися, а й доторкнутися і відчути міцну силу древніх гранітів, уявити, свідком яких подій була вона в різні часи, та завжди пишатися, що така унікальна пам’ятка стоїть саме на кременчуцькому березі Дніпра.