«Кременчук для мене – місце сили», - акторка Катерина Нікітіна

Акторка з Кременчука Катерина Нікітіна, якій нещодавно виповнилося 25 років, розповіла «Телеграфу» про роботу в «Жіночому кварталі», підтримку батьків і невеличку роль у серіалі.

Та сама Катя, яка, вступивши до університету, паралельно працювала вчителем танців для дітей, зараз стрімко підкорює українську сцену, виступаючи в складі не лише «Жіночого кварталу», але й разом із SECRET SHOW, командою з Кременчука, з якою виступала в Лізі Сміху.

Життя на два міста

- Катю, як узагалі тобі живеться на два міста? Де більше проводиш часу і чи плануєш повністю переїжджати до Києва?

- Тяжко, звісно, туди-сюди кататися, але я звикла до такого ритму життя. Тому для мене це нормально. А в цілому поки жити в Києві дорого, але плани переїхати й жити там є.

- Що для тебе означає Кременчук, крім того, що це твоє рідне місто?

- Кременчук для мене – місце сили, місце відпочинку. Як я іноді кажу - «моя особиста дача». Наприклад, якщо Київ – це місце, де потрібно багато працювати, бо по-іншому ніяк, то у Кременчуці я можу насолоджуватися життям, не пахати, а просто жити в кайф. Тут моя сім’я й рідні, я приїжджаю сюди, видихаю, набираюся сил і знову їду до Києва і займаюся творчістю та роботою. Звісно, я не кажу, що вдома я просто відпочиваю, тут також є робота, але, якщо порівнювати свій темп життя й активність, то у Києві я більше працюю, а тут я, навпаки, - відпочиваю, тому Кременчук – моє місце відпочинку.

- Чим зараз займаєшся? Якісь, може, в тебе зараз є проєкти, на які варто очікувати? Можливо, очікувати на нові зйомки від «Жіночого кварталу»? Чи, може, незабаром ми побачимо серіал чи фільм, у якому ти граєш певну роль?

- Щодо «Жіночого кварталу», то нові зйомки будуть влітку, а поки що лише концерти. Також нещодавно зіграла невелику епізодичну роль у новому серіалі, але поки не скажу в якому, тому що зняли лише пілотну версію. Та якщо все буде класно, то згодом можна буде побачити мене в серіалі. Хоч це і маленька роль, але все-таки – це маленький крок до великої цілі!

- Чи задоволена ти своїм життям на даному етапі? Можливо, ти поділишся своїми амбіціями на плани в майбутньому?

- Я думаю – так. Точніше, більшою мірою так ніж ні. Ти сам твориш своє життя, тому я стараюся робити усе так, щоб мені подобалося, на будь-якому етапі: що б не відбувалося в моєму житті, я завжди буду задоволена тим, як живу, я впевнена в цьому. Взагалі, стараюся не робити тих речей і не приймати рішень, які несуть за собою негативні емоції.

Про популярність та роботу в «Жіночому кварталі»

- Дуже хвилювалася, коли йшла на кастинг «Жіночого кварталу»? Чи була впевнена, що потрапиш до команди і як взагалі на це відреагували твої рідні?

- Звісно, я хвилювалася, кожна людина перед будь-якою важливою подією переживає. Чесно кажучи, я не думала, що в мене є шанси туди потрапити, але так усе склалося, я себе непогано проявила на кастингах, і мене взяли, я була дуже цьому рада. Звісно, батьки добре відреагували, вони також раділи, їхня донька змогла і потрапила куди мріяла. Вони мене підтримали, втім, як і завжди, ця ситуація не була винятком.

- Як ти взагалі пам’ятаєш той найперший концерт у складі «Жіночого кварталу»?

- Звісно, я пам’ятаю той перший концерт з дівчатами, зйомки проводилися в Туреччині. Для мене це був узагалі перший політ на літаку, та ще й по роботі. Тоді мене переповнювала така кількість емоцій, коли ти летиш працювати в таке класне місце на перші зйомки. Ці емоції, звісно, незабутні. Перший наш концерт, я пам’ятаю, як абсолютно всі переживали. Я ще запам’ятала, як повністю вимкнулося світло прямо під час виступу, ми переодягалися за кулісами, нас трохи охопила паніка, а там ще й сидять глядачі. Тоді Жека Кошовий сказав: «Так, дівчата, головне не боятися», а потім вже і світло включили.

- Як думаєш, на тебе якось вплинула популярність, взагалі від початку, згадуючи перші виступи в жіночій команді «Как Бы Девушки», а потім із «Лукасом»?

- Я не відчуваю сильної популярності, немає цих рамок між людьми й зірками, ми зараз якісь усі близькі один до одного. По суті, почалося все з жіночої команди КБД на Лізі Сміху, а після того, як я потрапила до збірної Кременчука («Лукас») – для мене це тоді взагалі було круто, це мій ріст, я була з одними, тоді з іншими, й завдяки тому, що я пішла до хлопців у команду, мені вдалося потрапити далі до «Жіночого кварталу», тому що на шоу мене помітили й запросили на кастинг. Це було на одній із репетицій, тоді Володимир Олександрович вийшов на сцену і назвав імена тих, кого запросили на кастинг до ЖК.

«Спорт – це розрядка»

- Чим займаєшся у вільний від зйомок та концертів час? Без чого взагалі не уявляєш свого життя на даному етапі?

- У вільний час я також працюю – викладаю діткам і дорослим гімнастику, акробатику, розтяжку, кому що подобається. А ще я не уявляю свого життя без спорту, насамперед для мене це гарне тіло, звісно настрій і, по-третє, для мене спорт – це розрядка. Напевне, якщо я не займаюся спортом, то і не відчуваю себе якоюсь повноцінною. Як тільки я починаю себе якось не так почувати, можливо, навіть пригнічувати себе тим, що я нічого не роблю й недостатньо в чомусь хороша, в такі моменти я просто йду і займаюся спортом.

- Як у тебе виходить стільки всього поєднувати: концерти, зйомки, репетиції, танці, теніс і навіть встигаєш жити на два міста?

- Багато хто ставить мені це питання, бо мало хто розуміє, як же можна стільки всього встигати. Скажу так: у нас день – 24 години, насправді часу дуже багато, просто слід його правильно використовувати. По-друге, я вже звикла до такого темпу життя, тому коли я маю час для відпочинку, просто полежати я не дуже люблю. Так, я знаю, що відпочивати потрібно, але це зовсім не для мене: здається, коли я задовго нічого не роблю, з’являється депресія, тому просто лежати точно не для мене. Я дуже активна, мені постійно потрібно кудись бігти, чимось терміново зайнятися, якщо я не рухаюсь, то починаю загризати себе, а це погано. В мені прямо дуже багато енергії, це правда: якщо я її кудись не подіну, то одразу ж стаю агресивною, а кому я потрібна така.

- Катю, життя в тебе доволі насичене, тому логічне запитання виникає, чи є наразі час на особисте життя, чи є поряд коханий?

- Може, він у мене вже є, а може й ні. Нехай це буде секретом.

Коли тобі 25…

- Скажи, як відсвяткувала своє 25-річчя, у Кременчуці чи в Києві?

- День народження відзначала на концерті SECRET SHOW, так сталося, що концерт було призначено саме на 22 березня, на мої іменини, до речі, мамин день народження ми відзначили також на першому концерті, 21 березня. Ну, і зранку батьки вітали мене тортиком із кульками.

- Що найбільше тобі подобається в справі, якою ти займаєшся? Наприклад, назви лише три пункти.

Якщо конкретно брати зйомки й усю цю роботу, то сцена і глядачі – те, що подобається найперше, і, щоб не злукавити, то популярність мені також до душі: приємно, коли тебе впізнають люди. Без сцени я не можу, бо стою на ній із 5 років, а почалося усе із танців. Сцена і зйомки в «Жіночому кварталі» це взагалі інший досвід, я навіть не можу передати це словами, я просто живу цим і все. І окремо – глядачі, одного разу були зйомки в порожньому залі, скажу чесно – це жахливо, тому що немає тої віддачі, а із глядачем завжди отримуєш фідбек, ти жартуєш – вони сміються, ну що може бути краще.

- Плануєш у майбутньому відкрити танцювальну школу або щось подібне? Адже з 17-ти років ти була викладачем танців для дітлахів і зараз сама продовжуєш танцювати.

- От коли мені було 17 років – тоді я і хотіла відкрити свою танцювальну школу, тоді я ще тільки починала викладати діткам танці. Чесно кажучи, я хочу свою студію, але поки це плани на далеке майбутнє. Наприклад, раніше я хотіла створити свій танцювальний колектив, зараз уже такого в планах немає. Все ж таки життя трохи змінилося відтоді в кращий бік, тому поки я просто продовжую займатися з дітками й дорослими.