БлогЪ: Що штовхає людей на злочин - сповідь підсудного

Погожий зимовий день. На календарі 3 лютого. Нарешті надійшла батарея для ноута, який ледь дихає та придбали косметику. Все б нічого, але мали необережність зайти до супермаркету за продуктами.

Переді мною дві шафи зі скляними скриньками. Прозорі дверцята з легкими замками. Ліворуч пакет насиченого червоного кольору, як солодка полуниця. У сусідній скриньці чорний згорток. Трохи вище коробка. Цікаво, що містить така коробка з червоною липкою стрічкою нова пошта?

Мить й проштовхую невеличку непримітну коробку з батареєю подалі, й прикриваю її пакетом.

- Наче не дуже помітно - подумки розраховую, що так спокійніше, бо не вміщється цінне придбання у сумку.

Поки я розраховуюсь на касі – сестричка забирає речі зі скриньки.

- Скринька відкрита… У нас точно 23? – перепитує сестричка, яка першою підійшла за речами.

- Так, - на секунду замислившись відповідаю я.

- Там нічого немає…

Дверцята були вивернуті, а частина замка валялася праворуч на підлозі.

Охоронець супермаркету навіть не поворухнувся. На десятки питань він відповідав неохоче. Спокійним монотонним голосом повідомив, що запис камери зафіксував чоловіка, який вскрив камеру схову.
Поліція на місці була за 30-40 хвилин.

Правоохоронці спрацювали оперативно й знайшли особу, яка вкрала речі у дівчини зі спортзалу та винесла речі з колишнього місця роботи.

Один на один з кривдником у порожній кімнаті 

Правоохоронці спрацювали оперативно. Чоловіка одразу знайшли, бо він проходив по іншій справі. Хоч би що там було, неприємний осад залишився. Речей вже не повернути, їх кілька разів пропустили через ломбарди. Як згодом з'ясувалося у суді, експерти оцінили батарею для ноутбука, яка коштує 1500 грн, лише за 400 грн. Карл, за втричі меншу суму!

Але давайте повернемося до часу Х - засідання у залі суду.

За тиждень до засідання милий жіночий голос запросив до суду, як потерпілу. Чому б ні? Якщо маю такий шанс зазирнути в очі нашому кривднику. Це вартує більше за будь-яку матеріальну або моральну шкоду.

Життя знайомило мене не лише з людьми, які підтримували, з якими навіть у розвідку підеш, а й зі злочинцями: наркоманами, крадіями, пияками та вбивцями. Токсичні люди, як чорна діра брали у свої сталеві щупальця й отруювали найближче оточення, рідних, знайомих та близьких.

Що керувало цією людиною? Чому він вирішив переступити за букву Закону? Чи розкається в тому, що він зробив? Ці та інші питання хотілося задати дивлячись прямо у вічі.

Перед засіданням переглянула сайт суду. Разом з нами було ще троє жінок потерпілих, тому всі справи звели в одну.
Зі своєю роботою мені доводилося працювати у великих світлих залах Крюківського райсуду, де розташовані скляні камери. Працювала у судових залах Автозаводського райсуду, де підсудні сиділи за решіткою, була і в невеликих судових залах Кременчуцького райсуду. Але з такою судовою залою зустрічалася вперше.

Невелика кімната, десь розміром 7 кв м, теплі пастельні кольори шпалер, стіл буквою «Т» та невелика лава. Кімната більш нагадувала робочий кабінет з жовто-блакитним стягом біля вікна, ніж на судову залу.

- В якому судовому залі буде проходити судове засідання, - перепитую у прокурора та секретаря підписуючи присягу «говорити правду й нічого крім правди».

- Це і є судова зала, - з посмішкою відповіли чоловіки.

Поруч схилившись присягу підписував худорлявий чоловік невисокого зросту.

Годинник показував, що незабаром розпочнеться судове засідання. Чоловік неквапливо присів на лаву поки прокурор розкладав документи на іншому кінці столу. Я сідаю поруч з чоловіком й намагаюсь розгледіти його обличчя.

Не встигаю оговтатись, як прокурор з секретарем покинули кімнату й прикрили двері.

- Олексію (ім'я змінено) - повільно промовляю ім'я кривдника, яке прочитала на сайті суду перед засіданням.

- Так...

- Чоловік озирнувся в мій бік. Його скроні прикрашала невелика сивина й мій погляд зупинився на світло карих очах.

- Навіщо Ви це зробили?

- Мені так соромно...

Олексій опустив очі, різко повернув голову ліворуч й трохи відсунувся від мене. Оскільки лава невелика йому вдалося лише повернутися до мене боком.

- Я все вам компенсую...

- Трохи здихнула з полегшенням. Страшно залишатися сам на сам зі своїм кривдником у закритій кімнаті, але цікавість бере вгору. Ще чоловік йде на контакт.

- Мені цікаво, як з-поміж усіх скриньок Ви обрали саме нашу? Чим вона Вас зацікавила?

- Чоловік повернув погляд в мою сторону, трохи підсунувся й розповів, що скринька вже була зламана й дверцята щільно не прилягали. Він лише просунув два пальці й сильно смикнув прозору пластину. Ми з сестричкою спостерігали, як за кілька тижнів ти ж самі дверцята в супермаркеті були розкурочені, а частина валялася неподалік.

Вдруге тет-а-тет нас залишили перед винесенням вироку, коли суддя відправився в нарадчу кімнату. Олексій намагався залишити судову залу, щоб не залишатися зі мною, але його зупинив прокурор та секретар. Мабуть, це й було його найбільшим покаранням... Проте ми продовжили спілкування.

Як з'ясувалося, чоловік виніс куртку та сумку з документами та речами дівчини, яка займалася у спортзалі.

- Навіщо Ви дівчину залишили взимку без куртки? Сумка то зрозуміло, легка нажива, а ось куртка навіщо?

- П'яним був. Чекав знайомого. Дивлюсь люди з сумками заходять і виходять з підвального приміщення. Дай подивлюся. З краю висіла курка, я її взяв...

На початку року чоловік залишився без роботи — сталася пожежа на підприємстві. Й тут чоловік скористався ситуацією й виніс з колишнього місця роботи кілька швейних машинок та речі на суму в районі 50 тисяч гривень.

- Чому вкрали на своєму колишньому місці роботи?

- Коштів на життя не було.

- Олексію, а швейні машинки Вам навіщо? Ви ж їх у ломбард не здали?

Його відповідь мене шокувала й загнала у ступор.

- Це моя мрія... - пошепки відповів чоловік. - Я з дитинства вчився шити й хотів відкрити свою майстерню.

Суддя призначив 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.

Чи зможе Олексій повернутися до нормального життя й не переступати через Закон? Чи зможе здійснити свою дитячу мрію? Все залежить лише від нього та віри й підтримки рідних.

А ми повинні бути сильнішими й не мовчати, коли поруч не справедливість та порушення закону. Пам'ятайте, що безкарність породжує беззаконня, а не покаране зло - породжує зло ще з більшою силою.

Як вберегтися від злодіїв у супермаркеті 

Намагайтеся у супермаркетах не залишати своїх речей у камерах схову. Якщо виникла така необхідність, то ловіть кілька порад, щоб не бути на нашому місці:

• обирайте скриньки, які потрапляють у поле зору охоронців
• при виборі камери схову переконайтеся, що дверцята щільно прилягають й немає прорізу, щоб просунути пальці або якийсь предмет
• краще обирати скриньку, які знаходяться високо або низько, а не на рівні очей та рук

Друзі, а які ви можете надати поради, щоб максимально вберегти себе від таких неприємних ситуацій?