На «Кременчуці» до Чернечої гори де впряжені люди доставили домовину Великого Кобзаря

Сьогодні, 22 травня, виповнюється 160 років з дня перепоховання великого поета Тараса Шевченка.

10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер у своїй майстерні при Петербурзькій академії мистецтв. Поховали митця на Смоленському цвинтарі. 58 днів його прах перебував у Петербурзі. Щоб виконати заповіт Кобзаря його друг Михайло Лазаревський отримав дозвіл перевезти його в Україну.

8 травня домовину викопали. Дерев'яну труну вклали у свинцеву, а ту – в соснову домовину, оббиту по кутах залізом і стягнуту двома залізними пасами. Залізницею перевезли до Москви, а там за 10 днів прибули до Києва. До Канева Шевченка перевезли по Дніпру на пароплаві «Кременчук». Через повінь домовину на берег вивезли люди, запряжені у віз. Дві доби вона стояла в Успенському соборі. 22 травня після відслуженої в церкві панахиди на Чернечу гору труну несли на руках. У процесії брали участь близько 2 000 осіб. Тіло  поета супроводжували його брати Микита і Йосип з дружинами та сестра Ярина, Варфоломій Шевченко з сім’єю,

Два тижні селяни плахтами, мішками, хустками носили землю, щоб насипати високу могилу. Її обклали камінням так, щоб надати вигляду степової. Встановили дубовий хрест. Люди ходили на Чернечу гору і просили зцілення від хвороб.

16 червня 1939-го у Каневі відкрили бронзовий пам'ятник Тарасу Шевченку. Такий вигляд могила має і тепер: двоярусний насип заввишки 6,5 метрів, увінчений лабрадоровим постаментом, що сягає вгору на 7,5 м. На ньому височить 3,5 метрова бронзова постать  Шевченка.

Кожен рік у день перепоховання до могили  Кобзаря з різних куточків світу  приїжджають рідні поета, працівники культури і просто жителі України, щоб  засвідчити  пам’ять про Батька України, пам’ять про Великого  Кобзаря!