1635 року Кременчук отримав Маґдебурзьке право

В актах галицького гродського суду за 1647 рік виявили локаційний привілей Кременчука, виданий 1635 року. Про це у своїй науковій праці написав львівський дослідник, кандидат історичних наук Богдан Смерека. Він вивчив та опублікував ще один документ від 1633 р. про надання у пожиттєве володіння «ґрунту» Кременчук майбутньому локатору міста, ротмістру коронного війська Стефанові Руцькому.

Локаційний привілей описує механізм призначення та компетенцію міських урядників. Бурмистр і 7 райців мали призначатися державцем міста після представлення «обраних» міською громадою. Призначався державцем і війт. Магістрат Кременчука отримував право судити мешканців міста у справах «як цивільних, так і кримінальних або смертельних», відповідно до норм маґдебурзького права (у переліку правопорушень згадані в тому числі перелюб, отруєння і чаклунство). Також у його компетенції перебувало встановлення часу торгів у базарні дні. Кременчук отримав право на щотижневі торги (щоп’ятниці) й щорічні ярмарки (двічі на рік – у день Івана Хрестителя та на Стрітення). Також на 20 років жителі Кременчука звільнялися від сплати усіх мит. Оскільки наше місто на той час було прикордонне, то у привілеях згадували про необхідність «до замку збиратися» і захищати його зі зброєю в руках у разі ворожих нападів.

Хоч Кременчук отримав магдебурзьке право, але, швидше за все, воно не було реалізоване. У 1637 році розпочалася боротьба тогочасних магнатів  (Конєцпольських та Вишневецьких) за Кременчук, а Руцький відмовився від своїх прав на місто. Згодом Кременчук перейшов під владу козаків, а з 1667 року, за Андрусівським договором, відійшов до Російської імперії.