Як кременчужанина в окупованій Горлівці на розстріл виводив терорист Безлер

Лише після смерті десантника з Кременчука, військовослужбовця 25 бригади вдалося дізнатися деякі моторошні епізоди з життя нашого побратима Олексія Малька. Про них повідомив волонтер Леонід Харченко.

У серпні 2014 року Олексій забрав із дому документи та сумку - сказав брату, що їде на схід України боронити свою державу. Якось не дуже серйозно брат сприйняв цю інформацію, але вже ввечері Олексій зателефонував із Полтави і повідомив, що рухається потягом у Донецьку область. Уже на другий день зв'язок із Олексієм зник. На третій день пролунав дзвінок... 

На другому кінці слухавки голос Олексія повідомив, що він знаходиться у полоні в Горлівці у ватажка терористів «ДНР» Безлера (прізвисько «Бєс»). Олексій на той момент не був військовослужбовцем, адже він поїхав на фронт добровольцем, без військкомату й одразу потрапив у полон. У полоні він був разом із військовослужбовцями 72-ї бригади як цивільний. Безлер його взяв до себе лише тому, що Олексій проходив строкову службу у ВДВ. Як говорив полоненим «Бєс», «ходіть до портрета Меркулова*, моліться, і, можливо, я вас помилую». Ось що згадує у своїх спогадах заступник командира третього механізованого батальйону 72-ї бригади капітан Роман Засуха, із яким Олексій був разом у «гостях» у Бєса:

Олексій Малько

«Серед нас були офіцери – тож ополченці передали нас у руки Безлеру за його вказівкою. Він хотів зібрати в себе якомога вагоміших полонених, щоб потім проводити обмін. Бєс, як він сам себе називав, мав у ополченців беззаперечний авторитет, з його наказами не сперечались.

Безлер нас називав гостями. Полон не може бути кращим чи гіршим, але у Безлера ми були як військовополонені. Коли ми приїхали, наш порізаний одяг одразу спалили. Нам видали нову військову форму, хлопцям - берці, мені через поранення - капці. Купили нові матраци та білизну.

Безлер пропонував нам перейти на його бік і воювати проти української армії. Мені пропонував пост комбата. Це справило велике враження на його охоронців, вони вважали, що це великий прояв його довіри.

Наших хлопців ці «ополченці» називали роботами, бо вони мали виконувати будь-яку роботу. Безлер казав: «Українці це не нація, українці себе не виправдали».

Ще казали, що якщо українська авіація бомбитиме Горлівку, нас виставлять на даху живим щитом. Хлопці, які там раніше були, розповідали, що їх один раз таки виставили, коли над містом пролітала наша авіація.

Коли гинули їхні люди, нас звинувачували, що це все через нас. Був випадок, коли у загоні Безлера загинули 14 людей, тоді наших хлопців вивели в підвал, казали, що розстріляють».

Про розстріли згадував і Олексій Малько - його виводив на розстріли особисто Безлер, але стріляв вище голови, а потім повідомляв, що його рятує те, що вони обоє ВДВшники. Уже через 9 днів полону Олексія і ще 16 військовослужбовців поміняли на якусь особу, близьку до Безлера. Була зустріч у кабінеті Президента України Петра Порошенка, було повернення додому.

А вже весною 2015 року Олексій Малько, прийшовши у військкомат, заявив про бажання служити, був мобілізований до 25-ї бригади. Проходив службу у гарячих точках сходу України, мав поранення та доля вдруге надала йому шанс жити.

*Всеволод Меркулов - керівник ГУГБ НКВС СРСР (1938—1941), нарком (міністр) державної безпеки СРСР (1941, 1943—1946), міністр державного контролю СРСР (1950—1953). Входив до найближчого оточення Лаврентія Берії, під керівництвом якого відбувалися репресії та тортури ув’язнених